Що говорить про багатство біблійна література мудрості або Найбільше багатство – мудрість

30.07.201120:44 Тему багатства широко представлено у біблійній літературі мудрості, особливо у Книзі Приповідок, у Книзі Проповідника та у Книзі Сираха. Тут багатство, на противагу до бідності, теж є певним благом, яке забезпечує необхідний простір для життя, а разом з цим і дорогоцінну незалежність, звільняє від необхідності принижено просити, навіть сприяє дружбі: «Захитається багатий – його друзі підтримають; убогого, коли впаде, – відштовхнуть і друзі» (Сир. 13, 21). Проте відразу слід відзначити неоднакове ставлення друзів до багатого і до бідного: «Спотикнеться багатий – усі біжать на допомогу; скаже дурницю – знаходять виправдання; а спотикнеться бідний, то йому ще й докоряють, коли ж розумно висловиться – ні у віщо оцінюють. Заговорить багатий – усі замовкають, і мову його аж під хмари підносять; а бідний промовить – спитають: "Хто це?" – і коли спотикнеться, то його й з ніг зіб'ють. Добре, коли багатство без гріха; убозтво ж погане лиш у мові безбожника» (Сир. 13, 22-24).


Щоб набути багатство, треба володіти певними якостями, наприклад, старанністю: «Рука ледача робить бідним; збагачує – рука старанних» (Прип. 10, 4), а також сміливістю, професіоналізмом. Не досягне багатства ні п'яний, ні жадібний, ні лінивий:

«Слухай, сину мій, і будь мудрий, справляй серце твоє на путь (праву). Не бувай з тими, що впиваються вином, ані між тими, що обжираються м'ясом, бо п'яниці й ненажери зубожіють, а довге спання їх вбирає у лахи» (Прип. 23, 19-21).

Особливою перешкодою на шляху до добробуту є лінивство:

«Ішов я попри поле ледачого; попри виноградник недоумка; дивлюсь – кропивою позаростало, і будяками зверху вкрилось, камінна огорожа його розвалилась! Поглянув я та й узяв собі до серця, позирнув і взяв ось таку науку: "Ще трохи сну, трохи дрімання; трохи згорнути руки, щоб спочити, – і твої злидні прийдуть наскоком, нужда твоя – мов чоловік оружний» (Прип. 24, 30-34).

Проте найбільшим багатством є мудрість: «Бо мудрість ліпша понад перли; ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею» (Прип. 8, 11). Того, хто знайшов мудрість, названо щасливим:

«Щасливий чоловік, що знайшов мудрість, людина, що розум придбала, бо її придбання ліпше від придбання срібла, і понад золото такий прибуток. Вона дорожча від перлів, ніщо з того, що бажаєш, не зрівняється з нею. Вік довгий у її правиці, і в лівиці – багатство й слава. Шляхи її – шляхи відради, всі її стежки – мирні. Вона дерево життя для тих, хто її держиться, щасливий, хто її вхопився» (Прип. 3, 13-18).

У Книзі Приповідок Мудрість говорить сама про себе:

Мною царі царюють і князі встановляють право. Мною старшини правлять, вельможі судять усю землю. Я люблю тих, які мене люблять; хто шукає мене пильно, той знаходить. Багатство й слава в мене, постійні блага й справедливість. Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; прибуток мій – над срібло добірне. Я ходжу путями правди, стежками права, щоб дати блага тим, які мене люблять, щоб наповнились їхні скарбниці (Прип. 8, 15-21).

Мудрість є гарантією повноцінного та благословенного життя:

«Ліпша мудрість, ніж спадщина: вона корисна тим, що бачать сонце. Під захистом мудрости, як під захистом грошей; а перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто її має» (Проп. 7, 11-12).

Покровителем літератури мудрості вважають царя Соломона. Книга Царів подає нам цікаву та повчальну розповідь про сон-молитву Соломона на початку його правління:

«У Гівеоні з'явився Господь Соломонові вночі у сні. Бог сказав йому: "Проси, що маю тобі дати!" Соломон відповів: "Ти зробив твоєму рабові, моєму батькові Давидові, велику ласку за те, що він ходив перед тобою по щирості, по справедливості й правотою серця. Ти зберіг йому цю велику ласку й дарував йому сина, щоб сидів на його престолі, як воно і є нині. А тепер, Господи, мій Боже, ти зробив царем раба твого замість батька мого Давида; та я ще дуже молодий, не знаю, як поводитися. Раб твій обертається серед народу, що ти вибрав, такого великого народу, що його за многотою не можна ні злічити, ні порахувати. Тож дай рабові твоєму розумне серце, щоб він судив твій народ та розбирав між добрим та лихим, бо інакше хто зможе правити тим великим народом". Вподобав Господь, що Соломон просив цього. І сказав йому Бог: "За те, що ти просиш цього, що не просив для себе ні довгого віку, ні багатства, ні смерти твоїх ворогів, а просив розуму для себе, щоб уміти судити, то я вволю твою волю: дам тобі мудре і розумне серце, що нікого, як ти, не було перше тебе, ані після тебе не з'явиться. А навіть дам тобі те, чого ти не просив: і багатство, і славу, так що рівні тобі не буде між царями, покіль віку твого. А як ходитимеш моїми путями, пильнуючи моїх установ та моїх заповідей, як ходив батько твій Давид, то дам тобі й вік довгий"» (1 Цар. 3, 5-14).

Молодий цар просить розумне серце, а отримує, крім мудрості, ще й багатство і славу. Власне таким має бути стремління людини до багатства – через мудріть, а не навпаки. Досить людині переставити їх місцями, тобто розпочати із здобуття багатства, і дуже часто все іде шкереберть. Людина в кінцевому результаті не отримує нічого, бо сходить на манівці:

Золотолюбові нема виправдання, хто гониться за зиском, на манівці зіб'ється. Багато людей пропало з-за золота, і падіння їхнє було неминуче. Воно – колода спотикання для тих, що йому жертвують, і пастка – для кожного безумного (Сир. 31, 5-7).

У Книзі Сираха представлено і мудру поведінку багатого, який, маючи численні достатки, не піддається спокусі багатства і тому заслуговує похвали, але це радше виняток, ніж правило:

«Щасливий той багатий, який без плями, який за золотом не побивається. Хто він? Ми його щасливим наречемо, бо чудо вчинив він серед народу свого. Хто перейшов цю пробу й лишивсь досконалим? Це буде на похвалу для нього: хто міг переступити, а не переступив, – зло вчинити, а не вчинив? Блага такого скріплені будуть, про його добродійства розповість громада» (Сир. 31, 8-11).

Автор – мудрець говорить про спокуси та небезпеки багатства, зауважуючи, що мати багатства і не прив'язатися до них є справжнім чудом. Цей текст, написаний у ІІ столітті до Христа, і сьогодні не втратив актуальності.

У Книзі Приповідок є молитва до Господа якогось Агура, сина Яке з Маси:

«Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я: неправду та брехливе слово віддали від мене; не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба, щоб я, наситившись, тебе не зрікся, та не сказав: "Хто Господь?" – або, збіднівши, не став красти та не безчестив імени Бога мого» (Прип. 30, 7-9).

У цій молитві представлено ідеальне та мудре ставлення до багатства. Молільник просить лиш достатнього хліба, добре розуміючи, що і надмір, і недостача є певними обмеженнями людського життя. Маючи багато, ми часто думаємо, що нам уже не потрібно нічого, і таким чином відкидаємо Бога. Бідність, у свою чергу, провокує бажання швидко збагатитися, не гребуючи жодними засобами.

Марія Хома

Джерело: Християнин і світ

Рейтинг: 4.7 Голосів: 7 Переглядів: 1832
Ваша оцінка: 4501

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар