Буття 2, 4-19
4 Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. – Коли Господь Бог творив небо й землю,
5 не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.
6 Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
7 Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
8 Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.
9 І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
10 З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.
11 Ім’я першої – Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.
12 А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.
13 Ім’я другої ріки – Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край.
14 Ім’я третьої ріки – Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка – Ефрат.
15 Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.
16 Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: “З усякого дерева в саду їстимеш;
17 з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш.”
18 Тоді сказав Господь Бог: “Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього.”
19 І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.
Приповідки 3, 1-18
1 Мій сину! не забувай мого навчання; | нехай твоє серце береже мої накази,
2 бо вони тобі причинять довголіття, | роки життя й спокою.
3 Нехай доброта й вірність тебе не покидають, | прив’яжи їх собі на шию, | напиши їх на таблиці серця.
4 Тим знайдеш ласку й доброзичливість | в Божих очах і в людських.
5 Звірся на Господа всім твоїм серцем, | не покладайсь на власний розум.
6 У всіх твоїх путях думай про нього | і він твої стежки вирівняє.
7 Не гадай собі, що ти мудрий, | бійся Господа і від зла ухиляйся,
8 і це буде здоров’ям для твого тіла, | й оновою для костей твоїх.
9 Шануй Господа тим, що ти маєш, | та первоплодами всіх твоїх прибутків,
10 і твої клуні будуть ущерть повні, | твої винотоки вируватимуть молодим вином.
11 Не легковаж Господнього докору, о мій сину, | і не ухиляйся, коли він карає.
12 Кого Бог любить, того й картає, | як батько улюбленого сина.
13 Щасливий чоловік, що знайшов мудрість, | людина, що розум придбала,
14 бо її придбання ліпше від придбання срібла, | і понад золото такий прибуток.
15 Вона дорожча від перлів, | ніщо з того, що бажаєш, не зрівняється з нею.
16 Вік довгий у її правиці, | і в лівиці – багатство й слава.
17 Шляхи її – шляхи відради, | всі її стежки – мирні.
18 Вона дерево життя для тих, хто її держиться, | щасливий, хто її вхопився.
Книга Приповідок сьогодні дарує нам безцінний рецепт осягнення безмежного спокою, справжнього християнського тривання.
Обери собі доброту і вірність – ті речі, які не надто толерує сучасність, але які єдині зможуть зробити людину щасливою.
Коли покладаємось виключно на свої сили, то дуже швидко відчуваємо їх обмеженість. А що ж коли силами Божими керуємось? Вони ж – невичерпні!
Довіра Божій долоні не дозволяє людині постійно кудись метатись, бо дає основу. Якщо в Тебе є грунт, можеш будувати далі. Коли ж ти духовний безхатьченко – навряд чи щастя близько.
Бог привів мене у цей світ, створив і його, і мене, і кожну молекулу та клітину. Хіба не Йому знати, як краще?
Ніхто не обіцяє медових доріг – Господь любить і гартує водночас, щоб вичистити нас і віднайти у нас світло.
Господи, будь мені ласкою щоденного просвітлення. Амінь.