Посланя Апостола Павла до Євреїв 10, 32-38.
32 Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань: 33 ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали. 34 Ви бо й разом із в’язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне. 35 Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду. 36 Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. 37 Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. 38 А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.
Євангеліє від Марка 2, 14-17
14 А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним. 15 І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, – тих, що за ним ішли. 16 І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: “Чого він їсть і п’є з митарями та грішниками?” 17 Ісус, почувши те, сказав їм: “Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних.”
Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду
Кожен з нас не раз у житті відчував особливий стан, коли здавалося. що Бог близько-близько. Та життєві обставини люблять відкидати нас геть, допомагають забувати, хто ми і чиї. Ми забуваємо ті миті, коли, попри все, вірили, що Бог веде нас. Нам навіть може здаватися, що наше життя – тільки наше, а Бог десь далеко. Та Апостол просить нині нас: не забувайте, не переставайте довіряти. Бо те, що нам здається, що ми самі по собі, не означає, що Бог так думає:) Адже Він наш Батько – а який батько лишить дитину без нагляду? Він любить нас і бажає нам щастя, дбає про нас, навчає нас, щоб ми виросли найкращими Його дітьми.
А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: “Іди за мною!”
У моменти, коли нам видається, що ми – страшні грішники, Бог бачить нас, помічає, знає все, що у нас в серці…
У моменти, коли нам здається, що хтось – страшний грішник – Бог бачить його серце. І наше – бачить також.
Господи! Дякую, що Ти – завжди поруч! Навчи мене про це завжди пам’ятати! Амінь
