20 Далі Господь сказав: “Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. 21 Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати.” 22 І повернулись оті чоловіки звідтіля та й пішли на Содом, а Авраам ще стояв перед Господом. 23 Тоді приступив Авраам ще ближче й сказав: “Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним? Ануж є в цьому місті п’ятдесят праведних. 24 Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п’ятдесятьох праведних, що в ньому? 25 Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб’єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по Правді?” 26 Господь же сказав: “Коли знайду в Содомі, в місті п’ятдесят праведників, помилую все місце задля них.” 27 Тоді Авраам у відповідь: “Оце насміливсь я говорити до Господа, а я земля і порох. 28 Може до п’ятдесят і бракуватиме п’ять, тож чи зруйнуєш ти через тих п’ятьох ціле місто?” Господь сказав: “Не зруйную, коли знайду там сорок п’ять.” 29 І знову заговорив він до Господа, кажучи: “А може їх там знайдеться сорок?” І відрік: “Не зроблю того заради тих сорока.” 30 Тоді Авраам сказав: “Благаю лишень Господа не гніватися, коли я ще скажу: а може їх там знайдеться тридцять?” І відповів: “Не зроблю, як знайду там тридцять.” 31 Тоді той знову: “Оце насміливсь я говорити до Господа: а може їх там знайдеться тільки двадцять?” На це Господь відрік: “Не зруйную заради двадцятьох.” 32 Нарешті Авраам промовив: “Не в гнів нехай моєму Господеві промовлю ще раз: а може їх там знайдеться хоч десять?” І відповів: “Не зруйную і заради десяти.” 33 Перестав Господь говорити до Авраама й відійшов, а Авраам повернувся на своє місце.
Приповідки 16, 17-33; 17, 1-17
17 Путь праведних – від зла відступити; | душу свою збереже, хто на путь свою вважає. 18 Погибелі передує гординя, | падінню ж – бундючний дух. 19 Ліпше бути тихим із смиренними, | ніде з гордими ділити здобич. 20 Хто вважає на слово, той знаходить добро; | хто покладається на Господа, той щасливий. 21 Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; | ласкавість уст дає наука. 22 Розум – джерело життя тим, хто його має, | а дурнота – безумних кара. 23 Серце мудрого його уста навчає, | і губам його додає знання. 24 Приємна мова – стільник меду, | солодощі для душі, і лік для тіла. 25 Бувають путі, що здаються простими, | але кінець їх – дорога смерти. 26 Голод працівника працює для нього; | бо його рот примушує до того. 27 Негідник коїть лихо, | і на губах у нього мов вогонь гарячий. 28 Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює. 29 Насильник зводить сусіда свого, | і веде його на путь недобру. 30 Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; | а хто закусує губи, той зла накоїв. 31 Сиве волосся – вінок чести: | його знаходять на праведній дорозі. 32 Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто. 33 У пазуху кидають жереб, | але від Господа залежить вирок. 1 Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода. 2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, | – з братами він розділить спадщину. 3 Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце. 4 Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика. 5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари. 6 Вінець старих людей – сини синів; | слава ж дітей – їхні батьки. 7 Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві – уста брехливі. 8 Гостинець – самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя. 9 Хто провину покриває – той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє. 10 Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів. 11 Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел. 12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє. 13 Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде. 14 Почати сварку – немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка. 15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві. 16 Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема. 17 Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.
Наші щоденні розмови, жести, вчинки – наслідки того, наскільки ми готові чути те, що каже нам наш Небесний Батько. Якщо пошукати в глибині нашого серця – знайдемо сенс у кожному з тверджень із Приповідок. Проблема в тому, що ми любимо приглушувати голос серця – бо так простіше жити. Тяжко, коли нас кілька разів на день мучить совіть за щось сказане, подумане. Тяжко, коли розуміємо, що свідомо чи несвідомо зробили комусь кривду. Та всередині кожно з нас є справжня людина: совісна, щира, любляча, та, яка зможе подолати всі погані наміри і бути доброю.
Жителі Содоми й Гомори так і не почули в собі голосу добра. Це сумна, навіть страшна історія, яка нагадує нам про те, наскільки далеко людство може зайти по неправедному шляху. Але кожен з нас може стати одним із п’ятдесяти чи навіть десятьох, щоб своїм прикладом врятувати ціле місто.
Ісусе! Навчи мене з радістю і любов’ю приймати випробування та гідно їх долати з Твоєю допомогою! Амінь.
