Діяння Апостолів 20:7-12
7 А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі. 8 Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить. 9 Один юнак, Євтих на ім’я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим. 10 Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.» 11 Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу. 12 А хлопця привели живого і втішились безмірно.
Євангелія від Йоана 14:10-21
10 Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, – він творить діла. 11 Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. 12 Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. 13 І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. 14 Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я. 15 Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. 16 І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. 18 Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. 19 Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. 20 І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. 21 Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.»
Той, хто слухає Слово Боже, не загине.
Нехай комусь здається, що проповіді в Церкві задовгі, нехай хтось навіть колись задрімав на Літургії – та той, хто прийшов до Бога зі щирим серцем, завжди почерпне щось у храмі для вічності.
У Діяннях Апостолів сьогодні сталося диво: воскресіння хлопця, що розбився, впавши з вікна. Якщо апостоли були здатні на такі чуда, то їхні послідовники – єпископи та священики, та й ми з вами! – здатні з вірою в Христа змінити чиюсь долю. Так, воскресіння з мертвих – це небуденне диво, але скільки менш помітних, але таких важливих для нас чудес Бог готує нам, коли ми приходимо до Нього?
Ісус попереджав апостолів: «Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме…» Отже, їхня віра стала достатньо сильною, щоб після Христового Вознесіння вони могли гідно Його наслідувати. А якою є наша віра? Чи ми дійсно не сумніваємося, що Христос – Син Божий? Що Він не просто жив колись на землі, а й досі живе щодня у церкві в Тайні Євхаристії? Що ми можемо споживати Його під виглядом хліба і вина? Що Він – повіки з нами?
