Послання до Римлян 5:10-16
10 Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям. 11 І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення. 12 Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили; 13 бо і до закону гріх був у світі, але гріх не рахується, коли нема закону; 14 одначе смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібним переступом Адама, що є образ того, що мав прийти. 15 Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. 16 І не так воно є з даром, як із провиною одного грішника: бо суд по одній провині приносить засуд, а дар ласки по багатьох провинах – оправдання.
Євангелія від Матея 8:23-27
23 Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні. 24 Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. 25 Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” 26 А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. 27 І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”
Сьогоднішнє послання пригадує нам щось дуже важливе – про відповідальність перед своїм ближнім.
Часто деякі речі для нас не несуть такої загрози, якою можуть стати для того, хто поруч. Йдеться про згіршення. Кожен християнин проходить свій духовний шлях по-різному, перебуваючи на різних етапах переживання віри. Мусимо бути свідомими, що наші вчинки завжди є не тільк на очах Божих, але й очах людських. Через нашу необмірковану поведінку можуть постраждати інші.
Щодня, мабуть, варто просити у Бога сил за кожну хвилину встигнути якнайбільше зрбити добра ближньому.
