Перше послання до Корінтян 3, 18-23.
18. Нехай ніхто себе не зводить. Як кому з вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим,19. бо мудрість цього світу – глупота в Бога. Написано бо: Він ловить мудрих їхніми хитрощами; 20. і ще:
Господь знає думки мудрих,
що вони марні.
21. Тому нехай ніхто не покладає своєї хвали в людях; усе бо ваше: 22. чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє – усе ваше, 23. ви ж Христові, а Христос Божий.
Євангеліє від Матея 13, 36-43.
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні й кажуть:
– Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.
37. Він у відповідь сказав їм:
– Той, хто сіє добре зерно – це Син чоловічий; 38. поле – це світ; добро зерно – це сини царства; кукіль – це сини лукавого; 39.ворог, що його посіяв – це диявол; 40. жнива – це кінець світу; женці – це ангели. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41. Син чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,42. і кинуть їх до вогненної ночі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють, як сонце, в царстві Отця свого.
Хто має вуха, нехай слухає.
1 Кр. 3, 18–23. «Мудрість цього світу – глупота в Бога»
Коли поглянути на цей світ, то багато людей хочуть почуватися і виглядати важливими й мудрими. Також зустрічаємо багато справді мудрих і досвідчених людей, які нам допомагають чи порадами, чи знаннями. Але однаково, на кого б ми не поглянули, то побачимо, що їхнє знання чи мудрість – обмежені. І не тільки обмежені, а й суб’єктивні, бо часто дуже мудрі люди не можуть знайти між собою порозуміння, тому що бачать ту чи ту проблему з різних перспектив і різного розуміння.
Тому апостол каже, що саме ця людська мудрість – глупота в Бога, бо всі ми бачимо по-своєму, дивимось на світ зі свого вікна, зі своєї перспективи. І лише коли ми наближаємось до Бога, живемо молитовним життям, духовним життям, все більше здобуваємо ту мудрість, яка може бачити світ з різних боків, тобто Божими очима.
Мт. 13, 36-43. «Хто має вуха, нехай слухає!»
Ми у своєму житті багато чого чули й багато знаємо. Але чи те, що ми чули, ми справді почули? У народі часто кажуть, що в одне вухо влітає, а в друге вилітає. Скільки інформації ми чули за своє життя? Для прикладу, як багато прочитали книг, почули проповідей, наук, мали реколекцій? Але одна річ – слухати, а інша – почути. Тому Господь говорить. «Хто має вуха, нехай слухає!»
Треба завжди вслухатися, «вчуватися», або, як кажемо на богослужінні, – «Будьмо уважні». Господь постійно щось нам промовляє і навчає нас – так само, як Він промовляв до своїх учнів, апостолів. Навколо Ісуса ходили тисячі, проте лише одиниці вслухалися, послухали й пішли за Ним.
І дотепер Господь промовляє не тільки до вибраних осіб, а до мільярдів людей, а точно до всіх, однак не всі йдуть за Ним. Ідуть ті, які не тільки слухають Його, а вслухаються і чують, що Господь промовляє до них. Тож вслухаймося, як через події та обставини в нашому житті Господь промовляє до кожного з нас!
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
