Друге послання до Корінтян 9, 6-11.
6. Але я кажу: хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро буде жати. 7. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. 8. Бог може вщерть збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви всього мали завжди подостатку та щоб вам ще зосталось на всяке добре діло, 9. як написано:
Розсипав, дав убогим;
щедрість його триває вічно.
10. Той, що дає насіння сіячеві і хліб на поживу, помножить і ваше насіння та зростить плоди вашої щедрости, 11. щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові дяку.
Євангеліє від Луки 5, 1-11.
1. Одного разу, коли народ товпився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генесаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати.
4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона:
– Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.
5. Озвався Симон і каже:
– Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.
6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже:
– Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік.
9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона:
– Не бійся! Віднині будеш ловити людей.
11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
2 Кр. 9, 6–11. «Нехай дає кожний, як дозволяє серце»
Майже всі ми, коли час до часу задумуємось, що я можу зробити у цьому світі, як я можу перемінити когось, як я можу змінити моральну, політичну чи економічну ситуацію, почуваємось безпорадними. Святі давно дали нам відповідь як це робити, а саме що ми маємо найперше змінювати себе, і тоді все навколо нас зміниться. Як також через зміну себе усвідомимо й те, чого Бог від нас хоче у тій чи тій життєвій ситуації.
У кожній ситуації ми щось здатні зробити, як дозволяє серце. Кожен може зробити щось, що є в його силах, а тоді Бог це помножить. Тому не турбуймося про великі речі. Дивімось, що ми можемо зробити в конкретній ситуації, з конкретною людиною. А ми завжди щось можемо і на щось здатні. Коли зробимо хоч щось, то Бог зуміє це помножити. Стараймось робити малі речі, бо з них неминуче вийдуть великі справи!
* * *
Лк. 5, 1-11. «На Твоє слово закину сіті».
У житті, буває, настають хвилини зневіри, відчаю, коли опускаються руки. Часто, коли зустрічаємо людей у відчаї, нам здається, що ми нічого не можемо для них зробити. І, з людського погляду, це часто буває правдою.
Апостоли не зловили риби, це їм не вдалося, однак, замість зневіритись і впасти у відчай, апостол Петро на слово Ісуса Христа знову закидає сіті. Тобто він іде супроти того, що підказує йому людська логіка, а чинить за вірою, довірою до Спасителя. Ми також маємо жити вірою в наших реальних обставинах, навіть якщо ця реальність виглядає безнадійною. І як апостоли довірили цю ситуацію Христові й кинули сіті, тому й зловили багато риби, так і в нашому житті: якщо будемо діяти всупереч обставинам і довіряти Богові, то здобудемо багато!
* * *
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
