Послання до Филип’ян 1, 27 – 2, 4.
27. Тільки поводьтеся достойно євангелія Христового, щоб я, чи то як прийду й вас побачу, чи то бувши далеко, чув про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру, 28. ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас – спасінням і то від Бога, 29. бож вам дана ласка Христа не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати. 30. Так ви переносите те саме змагання, яке ви бачили в мені та яке й тепер в мені, як це вам відомо.
1. Коли, отже, є в Христі яка утіха, коли є яка відрада в любові, коли є яка спільність духа та яке серце і милосердя, сповніте мою радість: 2. думайте те саме, майте ту саму любов, будьте однодушні і однієї думки. 3. Не робіть нічого з суперечки чи для марної слави, але, вважаючи в покорі один одного за більшого від себе, 4. майте на увазі користь не власну, але інших.
Євангеліє від Луки 6, 17-23.
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Так само бо батьки їхні поводилися з пророками.
Флп. 1, 27 – 2, 4. «…бо ж вам дана ласка Христа: не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати»
Часто в житті є так, що наше внутрішнє життя – одне, а в щоденному житті ми – інші. Тим більше складні, кризові ситуації допомагають нам пізнати самих себе, інколи це те, чого ми не знали і не підозрювали про себе.
Якщо говорити про свідчення Ісуса Христа, то саме тому в ранній Церкві було цінне мучеництво. Бо мученики – це ті, які переживали трудні обставини, часто перебували на межі життя і смерті. І їхня віра виявилась саме в цих обставинах. Так само з життям кожного. Складні обставини – це нагода свідчити про Бога. Легко бути християнином в ідеальних обставинах. Але правдиве християнство показується тоді, коли треба виявити певну жертву, певну терпеливість, тоді являється наше свідчення. Тому Бог і дає нам такі труднощі, де маємо нагоду свідчити про Господа.
Лк. 6, 17-23. «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі».
На перший погляд таке висловлювання Господа може видатися дивним. Як Ісус Христос може називати блаженними, або щасливими, вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче… Відтак каже ще й радіти з цього. Ми, люди, хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у житті. Однак Божі дороги для кожного з нас не раз є інакші.
Так, людина завжди прагне мати стабільність у житті, щастя, радість. Але мусимо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли будуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерті. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
