О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстало проти мене.
Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі».
Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.
Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.
Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.
Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.
Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.
У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.
_________
Багато тих, що мені кажуть: «Нема йому спасіння в Бозі».
Скептиків вистачало як у стародавні часи, так і тепер.
Що ти надієшся на Бога? Нащо ходиш до церкви? Що, ти ще й десятину віддаєш? Що, з глузду з’їхав?
Багато людей звикли покладатися більше на себе, ніж на Бога. Можливо, їхні розчарування в людях стали тому причиною, і тепер вони дуже обережно дивляться на можливість духовного життя. Їм може здаватися, що те, що придумали “мудрі люди”, є набагато правильнішим і раціональнішим, ніж вчення Церкви. А якщо бачать якісь збіги, то дня них це – просто збіги обставин.
Та рано чи пізно кожен розуміє, що найсильнішим він є саме з Богом, і що його сила – не в доланні всіх перешкод, а вмінні відрізнити саме ті перепони, які треба долати, від тих, які треба прийняти. І тоді у вирішальній, найтяжчій і найважливішій битві людина точно не здасться, бо буде знати, що якщо діло праве, то Бог може вчинити диво у найбезнадійнішій ситуації.
