Послання до Євреїв 6, 13-20.
13. Браття, коли Бог давав Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, поклявся самим собою, 14. кажучи: поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми. 15. І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю. 16. Люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою для ствердження. 17. Так само й Бог, бажаючи дати наслідникам обітниці якнайсильніший доказ непорушности своєї волі, зробив те клятвою, 18. щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну потіху, – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19. У ній маємо, неначе котву душі, безпечну та міцну, що входить аж досередини за завісу, 20. куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, по чину Мелхиседека.
__________
Євангеліє від Марка 9, 17-31.
17. Одного разу чоловік якийсь прийшов до Ісуса і, кланяючись йому, сказав:
– Учителю, я привів до тебе сина мого, що має німого духа, 18. і де тільки його вхопить, кидає його об землю, так що він піниться, скрегоче зубами і ціпеніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та вони не могли.
19. Він у відповідь каже їм:
– О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть його до мене.
20. І привели його до нього. Як тільки дух побачив його, зараз же потряс ним, і той повалився на землю, запінився і почав качатися. 21. Він спитав його батька:
– Скільки часу, як це йому сталося?
– З дитинства, – відповів той. – 22. Часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Якщо можеш, поможи нам, змилосердися над нами.
23. Ісус каже йому:
– Якщо можеш? – Все можливе тому, хто вірує.
24. І вмить батько хлопчини скрикнув крізь сльози:
– Вірую, поможи моєму невірству!
25. Ісус, бачачи, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи:
– Німий та глухий душе! Наказую тобі: вийди з нього й не входь більше в нього.
26. І закричавши та сильно ним стрясши, вийшов з нього. І той став мов мертвий, і багато хто казали: він умер. 27. Ісус узяв його за руку, підвів його, і той устав.
28. Коли він увійшов у дім, учні питали його насамоті:
– Чому ми не могли його вигнати?
29. Він відповів їм:
– Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.
30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб хто знав, 31. бо він навчав своїх учнів і казав їм:
– Син чоловічий буде виданий у руки людям і вб’ють його, і три дні після того, як його уб’ють, він воскресне.
__________
Все можливе тому, хто вірує
Буденні суєтні речі заважають нам розгледіти найбільш суттєві. Однак у навіть найменшому випробування намагаємось одразу знайти для себе щось вище, Бога із Його непроминаючою любов’ю.
Зневірений чоловік понад усе прагне врятувати свою дитину. І йде до Ісуса. І Христос зцілює хлопчину. А перед тим робить наче докір чоловіку “О роде невірний…”
Може цими словами Ісус і сьогодні до кожного з нас звертається, щоб вкотре пригадати нам, що ми діти Божі, відкуплені Святою Жертвою, а блукаємо. Створені на образ Божий, не використовуємо даної нам сили. Маючи можливість розвивати, утверджувати свою віру, нехтуємо нею?
