Діяння Апостолів 4, 13-22.
13. В ті дні юдеї, побачивши сміливість Петра і Івана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і пізнали, що вони були з Ісусом; 14. та, бачивши, що вилічений чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти. 15. Велівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою й говорити:
16. – Що нам із цими людьми робити? Вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо. 17. Але щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш нікому з людей в це ім’я.
18. І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили й не навчали іменем Ісуса. 19. Та Петро і Іван їм у відповідь сказали: – Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, судіте! 20. Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.
21. Ті, погрозивши їм знову, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося. 22. Чоловік же, на якому сталося те чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
__________
Євангеліє від Івана 5, 17-24.
17. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Отець мій діє понині, і я дію.
18. За те юдеї ще більше намагались його убити, та не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що називав Бога своїм Отцем, видаючи себе за рівного Богові.
19. Ісус відповів їм, кажучи:
– Істинно, істинно кажу вам: не може Син від себе діяти нічого, як тільки те, що бачить, як Отець діє. Бо що Отець діє, те саме також і Син діє. 20. Отець бо любить Сина й усе йому показує, що сам діє. І більші від цих діла йому покаже, щоб ви дивувалися. 21. Бо як Отець воскрешає померлих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє. 22. Отець бо не судить нікого, але дав Синові увесь суд, щоб усі почитали Сина, як почитають Отця. 23. Хто не почитає Сина, той не почитає Отця, який послав його.
24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
__________
Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, судіте!
Якби кожен із нас бульше дослухався до порад Бога, ніж до людей, цкй світ був би прекрасним.
Бувають ситуації, коли ми йдемо за покликом Бога, аж раптом люди починають нам щось радити, рекомендувати, і воно здається нам таким “тверезим”, розсудливим і відповідним до того, як би зробила кожна “нормальна” людина в аналогічній ситуації. Що буде, якщо ми послухаємо людей? Ми точно про це пошкодуємо, бо рано чи пізно зрозуміємо, що пішли проти Бога і – що найболючіше -проти себе. прооти свого покликання. своїх сокровенних мрій і переконань (бо Божа іскра в кожному з нас дуже часто нас кличе на правильний шлях, та як часто ми її ігноруємо!)
Що було б, якби апостоли погодилися не зцілювати людей іменем Ісуса в Єрусалимі? Вони б показали насамперед самим собі, що думка людей для них важливіша, ніж те, що їм доручив Бог. Вони не пішли на такий крок – і хтозна, може завядки тому, що вони тоді продовжили свій непростий шлях – ми відчуємо прагнення зараз взяти з них приклад і так само не боятися розповідати іншим про наше життя з Богом?
Коли ми постанемо перед Божим лицем, то чи зможемо відповісти, як використали наші можливості вірити й свідчити?
