Діяння Апостолів 6, 1-7.
1. В тих днях, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. 2. Тоді дванадцять прикликали громаду учнів і сказали:
– Не личить нам лишати слово Боже і при столах служити. 3. Виберіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, і ми їх поставимо для цієї служби; 4. ми ж будемо пильно пробувати у молитві і в служінні слова.
5. Вподобалось це слово всій громаді, й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії,
6. і поставили їх перед апостолами, і, помолившись, поклали на них руки.
7. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків корилися вірі.
Євангеліє від Марка 15, 43 – 16, 8.
43. В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. 45. Довідавшись від сотника, що так, він видав Йосифові тіло; 46. тоді Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його поклали.
1. Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3. і говорили між собою:
– Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?
4. Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий.
5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і злякались. 6. Він до них промовив:
– Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його немає тут. Ось місце, де його були поклали. 7. Та ви йдіть, скажіть його учням та Петрові, що він випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.
8. І вони, вийшовши, побігли геть від гробу, бо страх і трепет огорнув їх, і нікому нічого не казали, бо боялися.
Він воскрес, його немає тут.
Сьогодні, коли вітаємось після Великодня радісними словами Воскресіння, не завжди усвідомлюємо, наскільки сповненими вони є, якими емоціями супроводжувані були вперше, коли їх вимовлено.
Це ангельські слова. Ісус воскрес, але ангел чекав, щоб зустріти тих безстрашних і відданих друзів Спасителя. Щоб сказати їм – Він воскрес.
Як багато і сьогодні ці слова можуть змінити у житті кожного, хто прийде, щоб почути. Змінити докорінно. Сьогодні йти до Христа настільки відважно, як і у перші віки християнства. Бо християни – віддані безкомпромісній любові, якої цей світ ніколи не прийме.
Просімо у Бога сьогодні і завжди бути хоч трішки подібними до тих людей, які були х Ісусом незважаючи ні на що.
