Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 12, 12-26.
12. Браття, як тіло є одне, хоча й має багато членів, і всі члени тіла, хоч їх багато, становлять одне тіло, так і Христос. 13. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом, чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всім нам був даний пити один Дух.
14. Тіло бо складається не з одного члена, але з багатьох. 15. Коли б нога сказала: «я не рука, отже, не належу до тіла», хіба тому вона не належить до тіла? 16. І коли б вухо сказало: «я не око, отже, не належу до тіла», хіба тому воно не належить до тіла? 17. Якби все тіло було оком, де ж тоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був би нюх? 18. Таж Бог розділив члени, кожного з них, у тілі, як хотів. 19. Якби все було одним членом, де було б тіло? 20. Та членів є багато, але одне тіло. 21. Не може око сказати руці: «ти мені непотрібна». Чи голова – ногам: «ви мені непотрібні». 22. Бож члени тіла, що здаються слабшими, найпотрібніші; 23. і тим членам, що здаються непочесними в тілі, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої шани; 24. ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так зложив тіло, що дав більше чести нижчому членові, 25. щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. 26. І як страждає один член, страждають з ним усі члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени.
__________
Євангеліє від Матея 18, 18-22; 19, 1-2; 13-15.
Сказав Господь своїм учням:
18. Істинно кажу вам: усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все. що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19. Істинно кажу вам ще раз: коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем небесним; 20. бо де двоє, або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них.
21. Тут підійшов Петро й каже до нього:
– Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?
22. Ісус промовив до нього:
– Не кажу тобі: до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім.
1. І коли Ісус скінчив ці слова, покинув Галилею, і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. 2. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там.
13. Тоді привели до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. 14. Ісус сказав їм:
– Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких царство небесне.
15. І поклавши на них руки, пішов звідти.
__________
Коли стикаєшся з великою кількістю людей десь у громадському місці, наприклад, у транспорті, особливо, якщо це спільне перебування триває більше 10 хвиилин, мимоволі придивляєшся до цього різноманіття. Хтось молодий, а хтось старий, хтось здоровий, а хтось не дуже, хтось охайний, а хтось занедбаний, хтось мило усміхається, а хтось вживає нецензурну лайку… І в голові може проскочити думка: “Це ж все – Божі діти? Це наші брати і сестри у Христі, яких маємо любити?”…
Ми всі – дуже різні, на різних етапах життя й духовного росту. З різними настроями саме сьогодні, але все ж ми – одна спільнота саме в цей момент. Саме від мене сьогодні теж залежить, в якому стані й настрої буде ця тимчасова спільнота. І від моїх вчинків, і від мого сприйняття, і від моїх реакцій на ті чи інші події. Ми такі різні, щоб допомагати один одному зростати. І якийсь негативний вчинок завдяки нашому доброму слову може змінити своє значення для когось. Чи допомогли ми сьогодні комусь зрости?
490 разів. Саме стільки Ісус сказав прощати братові, що згрішив проти нас. А скільки прощаємо ми? Три, максимум чотири рази, а тоді відвертаємося і йдемо іншою дорогою з такою людиною… Але одна справа – йти іншою дорогою, а інша – все ж прощати або тримати злобу й образу у своєму серці до кінця життя.
Як простити того, хто наробив тобі кривди? Як простити того, хто не просить прощення? Відповідь вже є у формулюванні самого питання апостолом Петром “Коли мій брат згрішить…” Брат – це той, хто рідний. Якщо ми не прощаємо – хіба ми залишаємося рідними? Справжня рідня – це ті, хто разом, а неможливо бути дійсно разом, коли між вами стоїть образа. “Брат згрішив”. Гріх – це піддавання людини на підступи нечистого. Коли хтось з нас падає й розбиває коліно – хіба не слід його пожаліти, хоч він це зробив із необережності? Коли людина згрішила – хіба вона не потребує нашого співчуття?
Ісус не відкидав грішників, а лише відкидав гріх.
Боже! Навчи нас бачити Твою іскру в тих, хто поруч!
