Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 3, 4-11.
4. Браття, довір’я до Бога ми маємо через Христа, 5. не щоб ми були самі здібні мислити що із самих себе, здібність бо наша від Бога. 6. Він нас зробив здібними слугами Нового завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух оживляє.
7. Коли ж служіння смерти, вирізане буквами на камінях, було в славі, так що сини Ізраїля не могли дивитися на лице Мойсея через блиск його лиця слави, що мала зникнути, 8. то скільки більше служіння духа буде в славі? 9. Бо коли служіння засуду славне, служіння виправдання багато більш перевищає у славі. 10. І, таким чином, те, що почасти було славне, не має більше слави через багато більшу славу. 11. Бо коли те, що минуло, славне, багато більш славне те, що триває.
Євангеліє від Матея 23, 29-39.
Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:
29. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та прикрашуєте нагробники праведних, 30. і кажете: якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. 31. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які вбивали пророків.
32. Доповнюйте мірку батьків ваших!
33. Змії, гадюче кодло! Як ви можете уникнути пекельного засуду? 34. Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розпнете, а деяких бичуватимете у ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, 35. щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. 36. Істинно кажу вам: усе це впаде на цей рід!
37. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, але ви не бажали! 38. Ось дім лишиться вам порожній. 39. Кажу бо вам: ви не побачите мене віднині, доки не скажете: благословен той, що приходить в ім’я Господнє!
Іноді наші дні сповнені різних зустрічей, розмов, знайомств. Це звичний ритм життя і ми не надаємо цьому якогось особливого значення.
Але кожна людина, з якою я сьогодні розмовляла, щось нове і щось важливе принесла в моє життя. І це не завжди позитивний досвід. Нелегко зрозуміти, з якою метою бабуся облаяла нас в автобусі. Але з іншого боку, хіба це не іспит на нашу терпеливість?
Нічого випадкового не буває у житті. Бог ставить на наші шляхи тільки тих, хто має виконати певну місію.
Найбільш оптимальний варіант – довіритись Богові.
