Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 1-6.
1. Браття, маючи це служіння, доручене нам милосердям, ми не тратимо відваги. 2 Відмовившись від соромливого приховування, ми не поводимося хитро, ані не перекручуємо слова Божого, але, показуючи правду, поручаємо самих себе кожній людській совісті перед Богом. 3. Коли ж наше євангеліє закрите, воно закрите для тих, що гинуть, 4. у яких бог цього віку осліпив розум, невіруючих, щоб їм не сяяло світло євангелія слави Христа, який є образ Божий. 5. Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; ми ж слуги ваші ради Ісуса. 6. Бо Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
Євангеліє від Матея 24, 13-28.
13. Сказав Господь своїм учням: Хто витерпить до останку, той спасеться. 14. І це євангеліє царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець.
15. Отож коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 16. тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори; 17. а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18. і хто в полі, хай не вертається назад узяти свою одіж.
19. Горе вагітним і годуючим у ті дні! 20. Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 21. Тоді буде скорбота велика, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії.
23. І коли хто скаже тоді вам: глянь, ось Христос чи онде, – не вірте, 24. бо встануть лжехристи і лжепророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 25. Ось я попередив вас. 26. Коли вам, отже, скажуть: ось він у пустині, – не вірте!
27. Як блискавка, що на сході блисне і вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Сина чоловічого. 28. Де бо є труп, там і орли зберуться.
Як цікаво, що впродовж усієї історії християнства були ті, для кого істини, проголошені Христом, були закриті. Їх не сприймали ті, хто чинив переслідування перших християн.
Мучеництво – це первісний стан новонародженої Церкви, коли доносити слово Боже було рівносильно подвижницькому вчинку. За віру – смерть.
Що тримало перших християн на дусі і давало сили до боротьби? Мабуть, лише любов до Ісуса і віддане прийняття своєї віри, свідомий вибір.
Сьогодні мучеництво не є архаїзмом. Моторошні новини чи не щодня лунають з різних куточків світу. І може нам, для кого відкрита Церква, варто зупинитись, щоб переоцінити. Себе, своє ставлення до віри та Церкви?
