Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 5, 10-15.
10. Браття, всім нам треба явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добро, чи зло.
11. Пройняті, отже, страхом Господнім, переконуємо людей; Бог же знає, що ми, та надіюся, що й ви у вашій совісті знаєте, що ми. 12. Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, а не тим, що в серці. 13. Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас. 14. Бо любов Христа перемагає нас на думку, що коли один умер за всіх, то всі були мертві. 15. Він же умер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили більш для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
Євангеліє від Марка 1, 9-15.
9. Одного разу прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї і був хрищений Іваном у Йордані. 10. І коли виходив з води побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. 11. І голос ізлинув з неба:
– Ти єси Син мій возлюблений, у тобі – моє уподобання.
12. І відразу Дух повів його в пустиню; 13. і він пробув у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був з дикими звірами, і ангели йому служили. 14. Коли ж видали Івана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там євангеліє Боже, 15. кажучи:
– Сповнився час, і царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє.
Мр. 1, 9-15. «І голос ізлинув з неба: “Ти єси Син мій любий, у Тобі – моє уподобання”».
Христос для нас є іконою Отця, являє Отця, який був від віків. Ісус Христос прийшов, щоб виконати свою місію спасіння людства.
Водночас кожен із нас, будучи створеним на образ та подобу Божу, також є іконою, яка мала б являти Бога. Святі показують нам Бога, являють Його, бо зуміли усвідомити собі, що їм уже дароване життя вічне і вони почали тим вічним життям жити, почали усвідомлювати ту велич, якою вони можуть жити, і велич Бога, якого вони можуть являти.
Це дуже важливо для кожного з нас – усвідомлювати свою велич у Бозі, свою особливість, специфічність, неповторність свого покликання. Кожен з нас має свою місію, важливу й дану самим Богом. Часто в нас виникає почуття меншовартості, неповноцінності. Тому потрібно пам’ятати про вартісність свого життя, яке ми отримали від Бога. Пам’ятати про те, що Бог на нас покладається і дає нам спроможність робити багато великих речей, що ми бачимо на прикладі святих.
Владика Венедикт (Алексійчук)
