Послання Апостола Павла до Галатів 1, 1-10; 20 – 2, 5.
1. Павло, апостол не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих, 2. і всі брати, що зо мною, Церквам Галатії; 3. благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4. що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, 5. якому слава на віки вічні. Амінь.
6. Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав благодаттю Христа і перейшли на інше євангеліє: 7. не щоб воно було інше, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити євангеліє Христове. 8. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба, проповідували вам інше від того, яке ми вам проповідували, нехай буде проклят. 9. Як ми казали перше, так і нині кажу знову: коли хто вам проповідує інше євангеліє, ніж те, що ви прийняли, нехай буде проклят. 10. Хіба я тим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.
20. Те, що пишу вам, ось перед Богом, що не обманюю. 21. Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські; 22. з лиця ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі. 23. Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував, 24. і мене ради прославляли Бога.
1. Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита. 2. Пішов я туди за об’явленням і виклав їм євангеліє, яке проповідую між поганами, особливо значнішим, чи я, бува, не дарма труджуся чи трудився. 3. І Тит, що був зі мною, бувши греком, не був примушений до обрізання. 4. Щождо облудних братів, які крадькома влізли, щоб підглядати нашу волю, що маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити, 5. ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелія збереглася незіпсованою у вас.
Євангеліє від Марка 5, 1-20.
1. Одного разу прийшов Ісус на той бік моря, в країну герасинську. 2. І коли він вийшов з човна, зразу ж вийшов йому назустріч чоловік з гробів, що мав у собі нечистого духа. 3 Він пробував у гробах, і ніхто ланцюгом не міг його зв’язати; 4. раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, і ніхто не міг його уговтати. 5. Днями і ночами, завжди перебував він між гробами і в горах, кричав і товк себе камінням.
6. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому 7. і закричав великим голосом:
– Що мені й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: не муч мене!
8. Ісус бо сказав був до нього:
– Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!
9. І спитав його:
– Як тебе звати?
Той відповів:
– Леґіон – мені ім’я, багато бо нас!
10. І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
11. А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що там паслося. 12. І стали його просити:
– Пошли нас у ті свині, щоб ми ввійшли в них.
13. І він їм дозволив. І, вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, і кинулось стадо, яких дві тисячі, з кручі в море та й утопилось у морі. 14. Пастухи втекли й розповіли про те в місті та по селах; і вийшли люди побачити, що сталося. 15. Приходять вони до Ісуса й бачать біснуватого: сидить він одягнений, при умі, – той, що мав у собі леґіон, – і злякалися. 16. Розповіли їм очевидці, як воно сталося з біснуватими і зі свиньми. 17. І просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
18. Коли він сідав у човен, біснуватий став його просити, щоб бути з ним. 19. Ісус йому не дозволив і сказав до нього:
– Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердився над тобою.
20. Пішов він і став проповідувати у Десятимісті, що зробив йому Ісус, і всі дивувалися.
Ісус виганяє злих духів із біснуватого. Той, хто не мав влади над своїм життям, отримує її від Ісуса. І реально розуміє, наскільки великою є Божа сила, бо хоче приєднатись до тих, хто йде за Христом.
Але Ісус не дозволив. Чому? Бо каже, що значно більше буде сенсу, якщо про чудо дізнаються ближні зціленого.
Іноді ми не розуміємо, що саме хоче від нас Бог, коли дає нам якісь особливі переживання, терпіння чи успіхи. Іноді нам здається, що єдина наша місія – це та, яку обираємо. Але Бог знає, що для нас найкраще.
Головне, щоб у шквалі життєвих потреб не опинитись між тими людьми, які попросили Ісуса піти. Бо він не надто вписувався у їхні плани щоденного розміреного життя.
Бог щодня готовий робити чудо. А чи готові ми?
