Святе Письмо з розважанням на 14 вересня

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 24 березня
  • Святе Письмо з розважанням на 23 березня
  • Святе Письмо з розважанням на 17 березня
        • Святе Письмо з розважанням на 14 вересня

          Послання Апостола Павла до Галатів 3, 23 – 4, 5.

          23. Браття, раніш ніж прийшла віра, ми були замкнені під охороною закону, очікуючи віри, що мала відкритися, 24. так що закон був нашим виховником аж до Христа, щоб ми вірою оправдалися. 25. Як уже прийшла віра, ми вже більш не під виховником, 26. бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. 27. Всі бо ви, що у Христа христилися, в Христа одягнулися. 28. Нема юдея ні грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ні жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. 29. А коли ви Христові, ви потомство Авраама, наслідники за обітницею.

          1. Кажу бо: доки наслідник – малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, 2. але стоїть під опікунами та домоправителями до призначеного батьком часу. 3. Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу. 4. Коли ж сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, 5. щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення.

          Перше Послання Апостола Павла до Тимотея 2, 1-7.

          1. Сину Тимотею, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяка за всіх людей, 2. за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно жити з усією побожністю та пристойністю. 3. Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4. який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5. Один бо Бог, і один посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6. що видав себе самого як викуп за всіх; і він є доказом цього, посланим у відповідний час, 7. для чого я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді.

          __________

          Євангеліє від Марка 6, 30-45.

          30. В той час aпостоли вернулися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. 31. Він їм каже:

          – Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, і відпочиньте трохи.

          Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть що перекусити. 32. І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні. 33. Але їх бачили, як вони відпливали, і багато пізнали їх, і пішки збіглись туди з усіх міст, і випередили їх. 34. Вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними, бо вони були немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.

          35. А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть:

          36. – Місце самотнє тут, і час уже пізній. Відпусти їх, хай підуть в околишні слободи й села та куплять собі що їсти.

          37. А він відповів їм:

          – Дайте ви їм їсти.

          Вони йому кажуть:

          – Хіба піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм їсти?

          38. Він каже їм:

          – Скільки хлібів маєте? Підіть і подивіться.

          Довідавшись, вони кажуть:

          – П’ять хлібів і дві риби.

          39. І велів їм посадити всіх гуртками на зеленій траві. 40. І посідали гуртками по сотні та півсотні. 41. Узяв він п’ять хлібів і дві риби і, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби, і став роздавати учням, щоб клали перед ними, і розділив дві риби між усіма. 42. І їли всі і наситилися. 43. І назбирали окрушин хліба повних дванадцять кошів та рештки риби. 44. Тих же, що їли, було п’ять тисяч чоловік.

          45. Зараз же заставив учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, поки він не відпустить народу.

          Євангеліє від Луки 4, 16-22.

          16. В той час прийшов Ісус у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу і встав, щоб читати. 17. Йому подали книгу, він найшов місце, де було написано:

          18. Господній Дух на мені,
          бо він мене помазав.
          Послав мене нести добру новину бідним,
          звіщати полоненим визволення,
          сліпим прозріння,
          випустити пригноблених на волю,
          19. оповістити рік Господнього помилування.

          20. Згорнувши книгу, він віддав її слузі й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21. І він почав до них говорити:

          – Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.

          22. Всі свідчили про нього і дивувались словам ласки, які виходили з уст його, і говорили:

          – Чи він не син Йосифа?

           

          ____________________

          Всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса

          Апостол сьогодні нам чітко каже, як стати “синами Божими” – вірити в Христа. Хтось може обуритися: а хіба не всі люди на землі є Божими дітьми, в кого б вони не вірили?

          Так, дітьми є всі. Всі ми народжуємося від своїх батьків у своїх сім’ях. А потім дорослішаємо і робимо свідомі вибори: як нам брати участь у житті своєї родини, чи плекати сімейні цінності. Батьки перестають приймати за нас рішення. Настав наш час показати, як ми ставимося до життя, чи родина є одним із наших пріоритетів. Батьки попри все любитимуть нас. Батьки не змушуватимуть нас провідувати їх, спілкуватися з ними. Але ми відчуватимемо, що тільки в любові до них ми й самі зможемо бути щасливими.

          І тоді батьки, якщо ми виросли добрими дітьми, можуть з полегшенням сказати: це мій син, моя дочка, вони продовжить з гідністю тут, на землі, те, що ми розпочали. Вони зможуть виховати і своїх дітей так, щоб бути любленими на старості.

          Бог мало робить без нашої згоди. З його волі ми зароджуємося в лоні матері, а потім вже й з її волі приходимо на світ. Він дає нам і нашим опікунам настанови у Біблії, але й вільний вибір. А потім ми виростаємо і думаємо: ким ми хочемо бути? Якою буде наша свідома віра? Бог стукає, а нам обирати, чи відчиняти Йому. Але лише у щирій любові до нього ми й самі відчуватимемо себе любленими й гідними.

          Тож час нам дорослішати. Щоб із “дітей Божих” стати “синами й дочками Божими”. Щоб наш Небесний Батько зрадів, що ми робимо Його справу на землі.

          Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, і відпочиньте трохи.

          Бувають християни, які постійно виснажують себе. Які працюють до самозречення і не дбають за себе, а тільки за роботу і за ближніх. Але в цьому уривку Євангелія від Марка ми бачимо чіткий заклик Ісуса до апостолів, щоб відпочили.

          У стані перманентної втоми ми не завжди здатні якісно виконувати свою роботу. Ми можемо приймати хибні рішення. Ми перестаємо радіти життю.

          Щоправда, цього разу апостоли не встигли відпочити – люди їх випередили. Зате вони побачили одне з найбільших чудес свого життя – коли п’ятьма хлібами й двома рибинами наситилися тисячі людей.

          Бог знає, що нам потрібно. І коли ми чуємо Його голос зупинитися, відпочити, побути з самими собою – не відкладаймо надто. Якщо ми Його послухаємо – Він зможе запропонувати нам нейздійсненні на людський погляд завдання – і ми з легкістю з Ними впораємося. Бо з Богом.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 24 березня
        • Святе Письмо з розважанням на 23 березня
        • Святе Письмо з розважанням на 17 березня
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.