Послання Апостола Павла до Галатів 4, 28 – 5, 10.
28. Браття, ми, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.
1. Христос нас на те визволив, щоб ми були вільні. Тож стійте і під ярмо рабства не піддавайтеся знову. 2. Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не поможе. 3. Свідчу знову кожному, хто обрізується: він мусить увесь закон чинити. 4. Ви, що шукаєте в законі оправдання, від Христа відлучилися, від благодаті відпали. 5. Ми бо Духом від віри очікуємо надії оправдання, 6. бо у Христі Ісусі нічого не значать ні обрізання, ні необрізання, але віра, що діє через любов.
7. Ви бігли добре. Хто став вам на перешкоді, що ви правді не коритеся? 8. В цьому ви не йдете за тим, хто вас покликав. 9. Трохи закваски квасить усе тісто. 10. Я певний у Господі, що ви не матимете інших думок; та хто баламутить вас, буде осуджений, хто б він не був.
Євангеліє від Марка 6, 54 – 7, 8.
54. В той час, як Ісус вийшов із човна, пізнали його люди землі Генезаретської 55. і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він пробував. 56. І куди він тільки приходив, у села, чи міста, чи в слободи, клали на майданах хворих і просили його, щоб їм можна було бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.
1. Фарисеї й деякі з книжників, що були з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. 2. І бачили, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими, руками. 3. Фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, 4. і, вернувшися з торгу, не споживають, поки себе не покроплять; ще багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків і мосяжного посуду. 5. Питають, отже, його книжники та фарисеї:
– Чому твої учні не живуть за переданнями старших і їдять немитими руками?
6. Він відповів їм:
– Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано:
Народ цей устами мене почитає,
серце ж їхнє далеко від мене;
7. та вони марно мене почитають,
навчаючи наук – наказів людських.
8. Занедбавши заповідь Божу, притримуєтеся людського передання: миєте глечики та кухлі й ще багато в тому роді.
У той час, коли Ісусова слава шириться і люди з усіх-усюд намагаються отримати від Нього спасіння, знаходяться ті, хто приходить зовсім з іншою метою.
Люди оздоровляються від тілесних недуг, бо мають щирі відкриті серця, натомість насільки більшою є недуга духовна. Фарисеї не приходять оздоровитись, але вишукати бодай найменшу деталь, якою можна би було Христові докорити.
І ці біблійні фарисеї, які все знають і вміють, – не тільки тогочасні. Їх так багато зараз, та й чи ми самі іноді не займаємо їхньої позиції. Фарисеям не треба приходу Месії, бо їм добре так, як є – у гордості за свою винятково честиву місію виконання закону.
Чому так часто чуємо у Письмі про фарисеїв? Може тому, що це одна з найбільш невиліковних моральних вад – коли людина закриває обличчя від світу, від жертв, які іноді варто вчинити, закривається в своєму облудливому лицемірному егосі. Для християнина геть зовсім чужа така модель поведінки.
