Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 2, 6-9.
6. Браття, ми говоримо про мудрість між досконалими, не про мудрість цього віку, ні про мудрість князів цього віку, що зникають; 7. але говоримо про мудрість Божу тайну, закриту, що Бог призначив перед віками нам на славу; 8. її ніхто з князів цього віку не пізнав, бо якби були пізнали, Господа Слави б не розп’яли, 9. але, як написано:
Чого око не бачило й вухо не чуло,
що на думку людині не спало,
те приготовив Бог тим, що його люблять.
__________
Євангеліє від Матея 10, 37 – 11, 1.
37. Сказав Господь: Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний.
38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний. 39. Хто своє життя зберігав, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його найде.
40. Хто вас приймав, той мене приймає; хто ж мене приймає, той приймає того, хто мене послав.
41. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. 42. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної води, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.
1. Коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати і проповідувати по їхніх містах.
__________
Хто своє життя погубить задля мене, той його найде
“Хто тепер так робить! Та так сьогодні ніхто не живе! Ти з цього збираєшся сповідатися?? Ти смішний!” Ніхто ніколи не казав вам таких або схожих фраз? Не звинувачували вас у старомодності? Неєвропейськості? Нетолерантності?
Часто саме сьогодні життя з Богом виглядає божевіллям. Коли ти не мовчиш на гріх, коли сам себе обмежуєш у “мирському житті”, щоб залишатись вірним собі й Богові – можеш стати щонайменше білою вороною навіть серед друзів. “Ого, який він святоша. Так і пнеться зі шкіри, щоб показатися кращим за інших”.
Це буває боляче. Може виглядати так, що ти губиш своє життя. Але наше земне існування – це в найкращому випадку 10-11 десятиліть. А потім – вічність. Якою вона буде – залежить від того, чого ми навчимося тут. Наскільки станемо сильними й витривалими. Наскільки знайдемо себе справжніх, чи точніше – наскільки зуміємо себе не загубити.
І не варто забувати, що навіть на ці кілька десятиліть Бог хоче бачити нас щасливими. Та наше щастя теж не завжди відповідає суспільним уявленням. Як співає гурт “Танок на майдані Конго”, “Скажи, що важливо для тебе насправді – Не тужити, або жити по правді?”.
Питання в тому, чи ми зуміємо зрозуміти, що справжнє щастя може бути трохи іншим, ніж ми звикли? І що воно тоді не короткочасне, коли – з Богом? І що воно дійсно буває радісне і щире. Тут і тепер. Щодня.
