Святе Письмо з розважанням на 6 жовтня

Читай також

  • Святе Письмо з розважаннями на 22 жовтня
  • Святе Письмо з розважанням на 21 жовтня
  • На що ми здатні у своєму послухові Богові?
    • Оціни

          Святе Письмо з розважанням на 6 жовтня

          Послання Апостола Павла до Ефесян 6, 18-24.

          18. Браття, моліться завжди всякою молитвою й благанням; і цього пильнуйте, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих. 19. І за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо возвіщати тайну євангелія, 20. якого я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про нього, як я повинен.

          21. А щоб ви також знали про мене і що я роблю, вас повідомить про все Тихик, любий брат і мій вірний слуга в Господі, 22. якого я висилаю якраз до вас на те, щоб ви довідалися про наші справи і щоб він утішив серця ваші.

          23. Мир братам, і любов з вірою, від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 24. Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа незмінною любов’ю. Амінь.

          Послання Апостола Павла до Галатів 4, 22-31.

          22. Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого ж від вільної. 23. Та той, що від рабині, народився за тілом, той же що від вільної – за обітницею. 24. Це має інше значення: ті дві жінки – два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар. 25. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зо своїми дітьми. 26. Але вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам. 27. Написано бо:

          Веселися, неплідна, що не родиш!

          Возкликни, рада та весела, ти, що мук породіллі не знала,

          бо у покинутої дітей більш, ніж у тієї, що має чоловіка.

          28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.

          __________

          __________

          Євангеліє від Луки 4, 22-30.

          22. Того часу дивувалися люди словам ласки, що виходили з уст Ісусових, і говорили:

          – Чи він не син Йосифа?

          23. Він сказав їм:

          – Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут у твоїй батьківщині.

          24. І він додав:

          – Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. 25. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; 26. однак ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.

          28. Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.

          Євангеліє від Луки 1, 5-25.

          5. В той час був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, на ім’я Єлисавета. 6. Були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7. Але вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були похилі віком.

          8. Ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом 9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти у храм Господній і кадити. 10. А вся сила народу під час кадіння молилася надворі. 11. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, стоячи праворуч кадильного жертовника. 12. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13. Ангел сказав до нього:

          – Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Іван. 14. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, 15. бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, 16. і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17. Сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ достойний.

          18. Захарія сказав до ангела:

          – По чому знатиму це ? Я бо старий і жінка моя на схилі віку свого.

          19. Ангел озвавсь до нього:

          – Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою та принести тобі цю благовість. 20. Ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу.

          21. Люди чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у храмі. 22. Коли він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

          23. Як кінчилися дні його служби, він вернувся до свого дому. 24. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, і таїлася п’ять місяців, кажучи:

          25. – Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.

          _______________

          Браття, моліться завжди всякою молитвою й благанням

          Інколи в нашому житті минають години, дні чи навіть тижні у безсиллі, стражданнях, апатії. І добре, коли є хтось, хто нагадає нам: “Молись!” Молитва часто немов витягує їз духовної сплячки і стає маленьким вогником в нічному лісі, який скеровує, куди йти далі у найскрутніших ситуаціях.

          Саме тому Апостол радить молитися завжди: хоч найкоротшою молитвою чи проханням, – щоб не доходити до духовної темряви, щоб не допускати думок про безвихідність ситуації. Щоб у всьому бачити Бога – потрібно завжди жити з Його ім’ям на вустах, радісно і сміливо з думками про нього крокувати кожен день.

          Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю

          Кілька днів тому в уривку з Євангелія ми читали про жінку з Ханнеї, яка не образилася на Ісусові слова про хліб, який не відбирають у дітей і не кидають щенятам. Вона в максимальній покорі прийшла попросити в Господа допомоги. Аж тут Ісус приходить до найближчих, до оцих “дітей Ізраїля”, які не хочуть прийняти Його. Які кажуть, що всього “син Йосифа”. Які на Ісусові докори не кажуть “Ні, Господи, будь із нами. Ти говориш нам добре, ми хочемо йти за тобою”. Натомість хочуть позбутися Його, щоб не тривожив їхнє серце.

          Часто ті, хто пізнають Бога вже в дорослому віці, є вірнішими Йому, аніж ті, хто начебто були із Ним із самого дитинства. Наша віра, щотижневе “ходження” до церкви нам такі звичні, автоматичні. Ми не цінуємо те, що можемо в будь-яку мить звернутися до нашого Творця і бути почутими. Але ми так легко сповнюємося люттю, коли щось не по-нашому. Нам бракує покори і наполегливості, щоб дійсно побути з Богом. Щоб зосередитися на нашому духовному житті. Щоб не наробити дурниць, а дослухати, що Бог хоче нам сказати через ту чи іншу ситуацію – і вже тоді діяти.

          Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважаннями на 22 жовтня
        • Святе Письмо з розважанням на 21 жовтня
        • На що ми здатні у своєму послухові Богові?
          • Оціни

               

               

              Підпишись на новини

              Напиши відгук