Святе Письмо з розважанням на 9 жовтня

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 15 грудня
  • Біблійна Школа #016 Лк 2:25-38
  • Святе Письмо з розважаннями на 14 грудня
    • Оціни

      7
      0
          Святе Письмо з розважанням на 9 жовтня

          Послання Апостола Павла до Филип’ян 1, 1-7.

          1. Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що у Филиппах, з єпископами та дияконами: 2. благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

          3. Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, 4. завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молячися, 5. за участь вашу в євангелію від першого дня й досі; 6. я певний, що хто почав у вас добре діло, завершить його до дня Христа Ісуса.

          7. Воно й справедливо мені думати це про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах, чи то в обороні, чи то в утвердженні євангелія, берете участь у моїй благодаті.

          Перше Послання Івана Богослова 4, 12-19.

          12. Улюблені, Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, Бог у нас пробував, і його любов у нас досконала. 13. Що ми пробуваємо і він – у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. 14. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина як Спаса світу. 15. Хто визнає, що Ісус – Син Божий, у тому Бог пробуває і він – у Бозі. 16. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто пробуває в любові, той пробуває в Бозі, і Бог пробуває в ньому.

          17. Любов у нас осягає свою завершеність тим, що ми маємо довір’я в день суду, бо як він є, так і ми в цьому світі. 18. Страху нема в любові, але, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару і хто боїться, той недосконалий у любові. 19. Ми любимо, бо він перший возлюбив нас.

          __________

          Євангеліє від Луки 4, 37-44.

          37. В той час прийшов Ісус до дому Симона і рознеслася чутка про нього по всій тій країні. 38. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його попросили за неї. 39. Нахилившися над нею, він погрозив гарячці, і гарячка відійшла від неї; зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.

          40. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки й оздоровляв їх. 41. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали:

          – Ти – Син Божий!

          Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він – Христос.

          Проповідь в інших містах

          42. Як настав день, він вийшов і пішов на самітне місце, і люди кинулись його шукати, і, найшовши, хотіли затримати його, не пустити від себе. 43. Він сказав їм:

          – Я маю й іншим містам звіщати добру новину про царство Боже, бо на це я посланий.

          44. І проповідував по синагогах у Юдеї.

          Євангеліє від Йоана 19, 25-27; 21, 24-25.

          25. В той час при хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:

          – Жено, ось син твій.

          27. Потім каже до учня:

          – Ось мати твоя.

          І від тієї хвилини учень узяв її до себе.

          24. Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що його свідчення правдиве. 25. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.

          __________

          Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю.

          Ми часто молимося за наших рідних чи близьких, коли у них є якась потреба, а в нас – тривога стосовно них: коли вони занедужали чи перебувають у сумнівах вибору, коли ми турбуємося про їхню долю.

          Але також можна молитися за дорогих нам людей у радості. Якщо наприкінці насиченого дня згадати всіх, хто був з нами поруч: на роботі, вдома чи навіть в телефоні або соцмережах – за всіх цих людей, що приносять нам радість, розраду, добре слово,  можна дякувати Богові. Чомусь так є, що що більше ми дякуємо за тих, кого маємо, то більше цінуємо їх і то радіснішим стає наше із ними життя.

          Страху нема в любові

          Ми любимо контролювати своє життя. Це якось так природно: думати, що якщо ми добре пильнуватимемо й передбачатимемо те, що навколо нас відбувається, то нічого поганого не трапиться. Але на практиці буває інакше: що більше ми над чимось чи над кимось «трясемося», то більше з цим проблем. Це навіть можна спостерегти на такому побутовому прикладі: хтось важливий, кого ми боїмося зайвий раз потурбувати, спить. І ми ходимо навшпиньки, щоб його не розбудити. І в момент, коли ми стараємося поводитися максимально тихо, щось із грюкотом падає чи вислизає у нас із рук у такому місці, що ми й не сподівалися. Чому так? Бо коли ми боїмося і контролюємо щось що від нас не залежить, то точно упустимо щось, що таки залежить від нас!

          Так і зі справжньою любов’ю. Тим, кого любимо, треба довіряти. Тоді ми щонайменше зможемо з розплющеними очима побачити, чи варта людина нашої довіри. А щодо Бога – Він ж любить нас найбільше за всіх! І що трапиться, якщо ми почнемо Йому найбільше за всіх довіряти, а не боятися втратити контроль над своїм життям? Вірно, ми побачимо оту Його велику любов і впевнимося, що не було чого боятися.

          Гарячка відійшла від неї; зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати

          Щойно переживши зцілення, теща апостола Петра відразу приступила до своєї праці для Бога та Його учнів. З нашими тяжкими хворобами зазвичай відбувається трохи інакше. Коли ми вже начебто виздоровлюємо – нам все ж ще потрібен якийсь час на реабілітацію. Лікарі радять нам тяжко не працювати, ще кілька днів побути вдома або й полежати, їсти багато вітамінів, та й ми самі почуваємо себе ослабленими.

          Але коли Бог лікує нас – ми підводимося так, наче й не хворіли, маємо сили на все і ще більше. Він лікує і причини, і симптоми, і наслідки. Ми не ослаблені, а знову повні життя й можемо Йому услуговувати. Більше того, тоді біля нас можуть з’явитися й інші люди, які потребують втручання Христа у своє життя – і відчують його.

          Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що свідчення його правдиве.

          Апостол Іван, якого ще називають Богословом, був єдиним із учнів, хто був поруч із Ісусом в Його останні хвилини перед смертю на хресті. І тоді Син Божий довірив апостолові Свою матір. Довіра за довіру.

          Бог не змінюється. Це ми деколи намагаємося змінитися і «підлаштувати» Бога під наші нові життєві правила. Бог деколи буває для нас незручним. Але ми все ж можемо жити так, щоб залишатися Йому вірними. Якщо ми визнаватимемо щиро свої помилки і повіримо, що з Богом усе можливо, то крок за кроком вчитимемося жити у вірності Богові, навіть коли всі інші від Нього відвернуться. Коли Він висітиме прибитий до хреста – ми зможемо бути поруч, а не втекти зі страхом туди, де спокійніше життя і не сповнене страждань. Бо чомусь деколи буває так, що там, де немає страждань, немає Бога. Що Бог – саме в епіцентрі страждань. Щоб вже через три дні – бути в епіцентрі перемоги над смертю. Щоб настало Воскресіння.

           

          Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 15 грудня
        • Біблійна Школа #016 Лк 2:25-38
        • Святе Письмо з розважаннями на 14 грудня
          • Оціни

            7
            0

               

               

              Підпишись на новини

              Напиши відгук