Друге Послання Апостола Павла до Солунян 2, 13 – 3, 5.
13. Браття, ми повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас яко первоплоди, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду; 14. і для цього він нас покликав благовіствуванням нашим, щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа. 15. Стійте, отже, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, чи листовно. 16. Нехай сам Господь наш Ісус Христос, і Бог, Отець наш, що возлюбив нас і дав нам у своїй благодаті вічну втіху й добру надію, 17. врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові.
1. А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося та прославлялося, як у вас, 2. і щоб ми визволилися від безпутніх та лукавих людей, бо не в усіх – віра. 3. Господь же вірний, і він вас зміцнить і збереже від злого. 4. Ми певні в Господі щодо вас, що те, що ми наказуємо вам, ви чините й далі будете чинити. 5. Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість.
Євангеліє від Луки 13, 1-9.
1. В той час прийшли деякі до Ісуса й розповіли йому про галилеїв, яких кров Пилат змішав був з їхніми жертвами. 2. Озвавшись, він сказав їм:
– Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? 3. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. 4. Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська башта і їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? 5. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.
6. І він розповів їм цю притчу:
Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і став шукати на ній плода та не найшов. 7. Тоді він сказав до виноградаря: оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не находжу. Зрубай її: навіщо займає землю? 8. Той озвавсь до нього: пане, лиши її ще цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. 9. Може, що вродить нарік, а як ні, зрубаєш її.
2 Сл. 2, 13 – 3, 5. “Бог вибрав вас від початку…, щоб Ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа”
Ми обрані для життя в ім’я Господа! Щоб своїми діями, вчинками прославляти Його, демонструючи, що життя, дароване великою любов’ю, приносить лише найкращі плоди.
Правда ж дивно: здавалося б, такі звичайні і зрозумілі принципи, а дотримуватися їх не вдається. Навіть мало сказати не завжди, а — дуже часто. Така дорога ціна заплачена за те, щоб ми мали сподівання на Вічне Небо, а гідно оцінити не вміємо.
От уявіть, є хтось, ким надзвичайно захоплюєтеся, кого найбільше опікуєте, дбаєте, щоб у його житті було все найкраще. А ця особа вас або ігнорує, або зводить нанівець усі ваші старання. На скільки часу вам би вистачило терпіння дбати про таку людину? Думаю, недовго. А Бог не втомлюється показувати нам щоденно, що обрав нас для життя і дарував свою безмежну любов.
