Перше Послання Апостола Павла до Тимотея 5, 22 – 6, 11.
22. Сину Тимотею, не клади скоро рук ні на кого і не ставай причетним до гріхів інших.
23. Бережи себе чистим. Перестань пити воду, вживай вина трохи задля шлунку і твоїх частих недуг.
24. Гріхи деяких людей явні ще перед всяким судом, але в інших виявляються лише опісля. 25. Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом.
1. Ті, що під ярмом рабства, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім’я Боже й наука. 2. Ті ж, що мають панів вірних, хай ними не нехтують, тому що вони брати, а, навпаки, нехай ще більш їм служать, тому що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і нагадуй.
3. А коли хто навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4. той засліплений гордістю, нічого не розуміє, і хворує на пусті питання та словесні змагання. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозріння, 5. постійні спори людей з зіпсованим розумом та позбавлених правди, які гадають, що побожність – засіб прибутку. 6. Побожність – справді великий прибуток для тих, що вдовольняються тим, що мають. 7. Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо, 8. але маючи поживу та одежу, цим будемо задовольнятись. 9. А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздних та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибіль. 10. Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, відпали від віри і прошили себе численними болями.
11. Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности.
Євангеліє від Луки 18, 15-17; 26-30.
15. В той час приносили до Ісуса малих дітей, щоб до них доторкнувся. 16. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи:
– Дозвольте дітям, нехай йдуть до мене; не бороніть їм: таких бо царство Боже. 17. Істинно кажу вам: хто царства Божого не прийме, як дитина, той не ввійде до нього.
26. Ті, що слухали, сказали:
– Хто ж тоді може спастися? 27. Він відповів:
– Неможливе в людей – можливе в Бога.
28. Тоді Петро промовив:
– Ось ми покинули все, що мали, і пішли за тобою.
29. Ісус сказав їм:
– Істинно кажу вам: нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля царства Божого 30. і не отримав би багато більше за цього віку, а в наступнім віці життя вічне.
1 Тм. 5, 22 – 6, 11. “Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо”
Дбати про майбутнє — це передовсім пам’ятати, що земне перебування не вічне. Старатися будувати своє повсякдення так, щоб виносити з нього дари для душі. Насичувати не лише свої фізіологічні потреби, а перш за все духовні.
Наш ранок починається з того, що дбаємо, аби наше тіло було чисте. Зрештою впродовж дня ми піклуємося про те, щоб не бути голодними, не змерзнути, відпочити. Але не так часто маємо час, щоб подбати про збагачення своєї душі. Не так дбаємо про спілкування з Богом, щоб Він міг допомогти нам, зарадити в тих чи інших обставинах.
Дбати про майбутнє — це перш за все вибудовувати міцні підвалини у взаєминах з Господом.
