Послання Апостола Павла до Тита 1, 15 – 2, 10.
15. Сину Тите, для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого; у них зіпсовані і розум, і совість.
16. Твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла негодящі.
1. Ти ж говори, що личить здоровій науці: 2. старі віком щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові і терпеливості; 3. старі жінки так само нехай поводяться, як личить побожним, щоб не були злоріки, ні віддані пияцтву, щоб добра навчали, 4. щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати, 5. щоб були стримані чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам; щоб слово Боже не ганьбилося.
6. Так само і юнаків напоминай, щоб були помірковані, 7. даючи самого себе як зразок добрих діл: у навчанні цілковита поважність, 8. здорова та бездоганна наука; щоб супротивник осоромився і не міг нічого злого проти нас сказати.
9. Раби своїм панам нехай коряться в усьому, хай догоджають, не перечать, 10. хай не крадуть, але хай виявляють цілковиту добру вірність, щоб у всьому прикрасили науку нашого Спаса Бога.
Євангеліє від Луки 20, 19-26.
19. В той час хотіли первосвященики і книжники накласти руки на Ісуса, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
20. І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника. 21. Ті спитали його:
– Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на лице, але навчаєш Божої путі по правді. 22. Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?
23. Бачачи їх лукавство, він промовив до них:
24. – Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?
Ті відповіли:
– Кесарів.
25. І він сказав їм:
– Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові.
26. І не могли піймати його перед людьми на слові, і, дивуючись його відповіді, замовкли.
Очевидними сьогодні є тенденції до того, що молодь все частіше замість рідного релігійного віросповідання обирає інший, альтернативний шлях. Бо в східних практиках чи ідеологіях вони знаходять для себе те щось?
А що?
Що провокує так багато людей на те, щоб не йти до церкви, а деінде.
Може те, що вони не можуть розгледіти у християнській релігії практичного знання вдосконалення?
Однак воно є – навіть у тому невеликому уривку, що маємо вище, викладено основні правила християнського життя. Але в ньому ж таки йдеться про особливе застереження – проти лукавства.
Наші щоденні вчинки – це наша духовна постава. Поки ми не зрозуміємо, що поводитись в церкві і поза нею слід однаково, поки не зрозуміємо, що Божим відображенням для світу ми є не тільки під час Служби, але щохвилини – і коли в переповненому транспорті, і коли ображені, і коли зранені – доти все більше з наших молодших друзів будуть “розчаровуватись”.
“Шизофренія”, на яку, мабуть, усі ми в своїй християнській свідомості страждаємо, перечить духовній зрілості. Ми нічим не відрізняємось сьогодні від тих, хто був дві тисячі років тому: йдеш за Христом – пам’ятай про хрест.
А не про те, що в кожній “незручній” ситуації можна замовчати, применшити християнський спосіб свого життя.
Будьмо чисті, насамперед в своїх очах.
