Початок звичайний
Одного разу, в невеличкому провінційному містечку, в час, коли на деревах почали набухати перші бруньки, один чоловік з подивом зауважив, що його улюблена Хресна дорога, яка впродовж багатьох років супроводжувала його в часі Великого посту у мандрівках по Ісусових місцях, якось непомітно втратила свій вплив на чоловікове серце… Сторінки її пожовкли, фарба вицвіла, друковані літери вже не утворювали того потоку, який колись живив спраглу душу… Вона повинна була притягувати, заставляти думати, тремтіти від хвилювання і переживання, вона повинна була дати змогу відчути себе там — поряд з Ним! А цього не було…
Продовження сучасне
Отож, озброївшись комп’ютером та покликавши на допомогу дядька Ґуґла, чоловік вирушив на пошуки. Чи довго тривали пошуки, чи не довго, про це історія мовчить. Напевне у неї пам’ять теж не конче добра… А може і добра, але не хоче розповідати багато, щоб “старший брат”, за своєю звичкою, не переповів потім усе на свій лад…
Так, чи інакше, скерував дядько Ґуґл того чоловіка до братів Салезіян: “А сходи-но до них. Кажуть, мудрі люди! Не інакше, як знайдеш в них, що шукаєш”.
Закінчення традиційне
Вона чекала в бібліотеці, серед припалих пилом сувоїв, та затертих до блиску руками читачів палітурок. Чоловік, заледве розгорнувши першу сторінку, відчув усім єством — це Вона! Та сама Хресна дорога, яку він шукав, і про зустріч з якою він молив Бога… З того часу вони нерозлучні — чоловік і Хресна дорога. Кожної весни вони знову і знову вирушають разом у той далекий Єрусалим, на зустріч з Господом, щоб знову супроводити Його в Його останній земній мандрівці…
Епілог
Думаю, усі зрозуміли, про кого йде мова…
З того часу, коли я вперше прочитав розважання, мене не покидала ідея зробити її, цю Хресну дорогу, відеофільмом, щоб кожен зміг відчути те, що я відчував вперше, і щоразу відчуваю, коли повертаюсь до неї…
Запрошую усіх запастись терпінням (відео триває 45 хвилин), і знову разом пережити Ісусові страсті…
