21-22 травня 2016 року у Крехівській обителі відбувалися моління з нагоди празника Перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця.
Паломників було дуже багато. Хтось здійснив паломництво автобусом чи автомобілем, а хтось – пішою ходою, зокрема зі Львова, Червонограда та Жовкви.
Вже другий рік поспіль до пішої прощі, що вирушила зі Львова, долучилися діти з м. Новояворівська та с. Старичі.
Я дякую Богові, що «кладе мені на серце» бажання йти на прощу. Ця молитовна хода захоплювала мене ще в студентські роки, а тепер, будучи вже сестрою-монахинею, беру дітей, з якими ми займаємось на катехизації.
Після денної ходи, процесу розкладення палаток, різних організаційних питань з боку дітей фізично відчувала втому, але Господь кріпив на дусі. Я радію, що могла послужити на Божу славу. Найбільше тішило моє серце, коли хлопці і дівчата приступали до Святого Причастя. Я відчувала себе в оточенні святих. Це чудово, коли діти пізнають основну ціль прощі – наближення до Бога через Святі Таїнства Сповіді і Євхаристії.
А ось свідчення деяких дітей:
Найперше, я зрозуміла важливість спільноти. Це якесь особливе відчуття, коли ти знаєш, що ті хто йдуть поруч, йдуть з тобою одною дорогою у всіх значеннях того слова. Наскільки дорога ставала легшою, після того, як незнайома людина просто сказала пару слів підтримки, поділилась досвідом, їжею, каріматом, усміхнулась, заставила усміхнутись тебе, чи підійшла і просто попросила про спільну молитву. І цей ангельський спів хору, який чувся цілу ніч і мега позитивні люди. Це таке нове відчуття, коли ти сам вражений звідки в тебе взялось стільки сили і як ти взагалі зміг це пройти, і тоді ти чітко бачиш Божу руку. Ні на одну мить, я не пошкодувала, що пішла на це, що натерла мозолі, захрипла, і як же я дякую тобі Боже, що Ти даєш нам таку можливість зблизитись з Тобою у такий спосіб. Дякую всім хто були зі мною. Це була незабутня проща
Оленка, 8 клас
Було дуже цікаво… ми співали, сміялися. 10 годин пройшло, як 1 хвилина . Я познайомилася з іншими дітьми . Дуже вдячна сестрі Терезі за відпочинок і раджу всім поїхати .
Анастасія, 7 клас
Відчуття просто неймовірного блаженства, коли доходиш до воріт монастиря, і тебе, як і всіх інших, зустрічають радо.
Аліна, 8 клас
Ця проща була для мене першою. Було важко йти, але все-таки ми дійшли до своєї мети. Було цікаво провести час з друзями і Богом. У Крехові можна відпочити і фізично, і духовно. Також у Крехові дуже гарна природа і печери. Наступного року я обов’язково піду на цю прощу і всім рекомендую там побувати!
Марія, 6 клас
Я перший раз ішла на прощу. На початку прощі я поставила собі за ціль пройти весь шлях до кінця, не ïдучи на автомобілі. І виконала це. Проща була дуже цікава, хоча я й змучилась. Але любов до Ісуса додавала мені сил іти дальше. Мені навіть не віриться, що я подолала таку велику відстань. Шлях здавався безкінечним, але веселим. Я не можу дочекатись наступноï прощі.
Наталя, 8 клас
Мені дуже сподобалась проща, насамперед проща-це незабутні емоції, можливість бути ближче до Бога, довіряти Йому. Під час прощі ми не переживаємо, що будемо їсти чи, яка буде погода, а думаємо, що Бог про все потурбується. І навіть, коли були мозолі, ми твердо вирішили йти далі.
На прощі можна познайомитись з дуже цікавими людьми які потім стануть вірними друзями. З якими потім грали в цікаві ігри запропоновані сестрою Терезою. Дуже дякую за організовану прощу.
Анна, 9 клас
Було дуже весело. Ніхто не скучав. Багато нових знайомств. Позитивні емоції. Хочеться ще.
Тарас, 9 клас
До наступної прощі!!!
с. Тереса Данилевич, Дочки МБНП
