Самотнє дерево, яке стоїть незахищеним від вітру, своєю кроною тягнеться до небесних просторів. Однак вітер, мов нечемне дитя, намагається його зігнути до землі і зламати, забрати останню надію на безкрає небо.
Але це йому не вдається, бо якась добра душа обв’язала мотузками тендітну талію деревця і тим самим укріпила його. Але вітер не вщухає і з кожним подихом ще більше атакує деревце. Мотузки натягнуті, мов струна, і під впливом вітру, як музичний інструмент, видають різні звуки, які навіюють спокій і впевненість у собі, і це нагадує молитву. Як добре, що є ці мотузки, і вітер безсилий перед ними.
Так і наше життя подібне до деревця, яке хочуть зламати. Однак підтримка добрих сердець та їхня молитва укріплює наше єство і надає сенсу нашому життю.
Молімося одні за одних і підтримуймо один одного кожної хвилини нашого життя!
Фото: depo
