Спів пташок приємно веселить, бо вони дарують радість. Ця радість є немовби однією з чарівних мелодій у цілісному марші величної природи. Така цілісність закликає до споглядання таємниці нашого серця. Воно відчуває гармонію та прагне пошуку нових сенсів. Наш внутрішній простір чекає на когось, хто б просвітив, відкрив затрачену колись реальність безпосередньої віри.
Після Воскресіння Христові учні зрозуміли багатство Ісусової науки та її спасенний характер. Відтепер їхнім завданням є проповідь тої вістки, яка заполонила їхнє життя. Хоч вони ще трішки розгублені, однак розуміють, що далі все буде по-іншому. Це нова реальність, адже Син Божий залишив глибокі знаки, які треба ще відкрити всім народам, котрі цього не досвідчили. А як Господь діє у мені тепер, коли Церква переживає час після Воскресіння Господнього, коли Ісус настановляє та скріплює апостолів у вірі? Це непросте питання. У кожного є можливість досвідчити вклад Христа у земну історію. Але це не головне. Важливим є наша історія стосунків з Богом.
На перший погляд, здається, що апостоли були щасливими, бо бачили Ісуса. Однак Він називає щасливими нас. Коли Господь звертається до Томи, то каже: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Йо. 20,29) Справді, Ісус хоче діяти в кожному з нас для нашого зміцнення. Апостол Павло пише про Ісуса: «На ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в дусі» (Еф. 2,22).
Думаю, що кожен має можливість хоч на хвилинку замислитись над значенням присутності Воскреслого Христа серед апостолів, які готувались до майбутньої місії. Христос діє і сьогодні, коли бажає по-новому відкривати ту саму істину Євангелія. Часи змінюються, але Добра Новина залишається актуальною кожного дня.
Джерело: vifbs.in.ua
