КОГО Я ВІДЗЕРКАЛЮЮ У МОЄМУ ЖИТТІ?

Інші дописи автора

    Оціни

    0
    0
        КОГО Я ВІДЗЕРКАЛЮЮ У МОЄМУ ЖИТТІ?

        Кожен із нас має улюблене заняття. На це тратимо час, кошти. Воно приносить задоволення і вимагає також наших зусиль.

        Щоб удосконалюватися у своєму занятті ми постійно шукаємо щось нове, аби щоразу вражати наших прихильників. Що більше “вподобайок”, коментарів, позитивних відгуків, то більше ми утверджуємось у своїй улюбленій справі. Дивлячись на справу наших рук і наша душа радіє, наповнюється відчуттям, що ти комусь потрібен.

        Кожен із нас є створений на образ і подобу Божу і кожен покликаний відзеркалювати Бога у своєму житті, який є Любов’ю, Правдою, Справедливістю, Миром. Часто ми забуваємо про це і стаємо дзеркалом, яке відображає те, що є людським, а не Божим.

        Праця над відновленням правдивого образу має стати для нас метою нашого життя. І що більше ми відновлюємо образ Божий у своєму житті, то більше дозволяємо Богові діяти через нас і в нас.

        Дозвольмо Йому стати Господарем нашого життя, щоб  ближні бачачи наші добрі вчинки, наповнювалися Любов’ю і горіли бажанням творити Добро.

        Дбаймо, щоб наші душі стали правдивим храмом Божим і тоді нам ніколи не бракуватиме радості та миру.

        Війна – це відсутніть миру в житті, а миром – це Бог. Не біймося свідчити про присутність Бога у нашому житті, наповнюймо своє серце Миром і Любов’ю і огортаймо ними наших ближніх.

        А “вподобайки” будуть? Так, будуть!! Ними є рясні Божі Ласки, які живлять нашу душу небесною їжею і є запорукою Вічного Життя з Богом.

        Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

        Інші дописи автора

          Оціни

          0
          0

             

             

            Підпишись на новини

            Про автора

            Роман Бобесюк
            Намагаюся бути Божою дитиною)

            Коментарі

            • Ігор Шевчук, КО НСПУ    11.10.2017 о 18:43

              0

              0

              Безодня кличе безодню
              Соната

              1

              Не розплескавши звуків,
              не розплескавши руки…
              в тверезому п’янінні, день-у-день,
              я ходжу ледь за гранню у розпуки:
              я олівець! що повний клято муки –
              у безбережжі білості…
              мені лиш закликання лілій йде!..

              я м’яко-твердий олівець
              що постражда! –
              коли з’єдна папір –
              й Твоїх божественнійших лілій-ліній
              руки…

              норд-вест! я іноді аж цямкну:
              яке у Тебе серце молоде!!

              Та Син – Художник, що й не сердься…
              Художнику є все – з’єднати руку з серцем
              і на підлозі лиш намацать олівця…
              о, не здригнутися! –
              і буде мука вся – й вивести твір…
              і буде яко бездиханний звір:
              Бог лиш доллє –
              і нерозплескання у богозближеність бере!..

              2

              Ве́сно-ве́сно! я не олівчик, не ломаччя…
              Весно-весно… що каже світ ледачий…
              Весно-весно… над ним нагнув більш спину…
              Ве́сно кра́сна! чи світ уже прокинувсь?

              Рік звуки – руки, Божі руки…
              Рік звуки – води, для врожаю…
              Рік звуки – руки лілій – й муки…
              А хто людей – ще й з Ким! – творив, –
              Тих люди і не хочуть, і не поважають…
              А захотіли б – не почують.

              Весно красна!
              Весно ясна! – Вічна Лілея-Весна́!..

              16.12.2006

            Напиши відгук