Ми втратили смак Неба

Інші дописи автора

        Ми втратили смак Неба
        Усі ми знаємо, що літо – прекрасна пора для відпочинку, мандрівок, подорожей… Але чи задумувались ми коли-небудь про найбільшу подорож, яку здійснює абсолютно кожна людина. Ця подорож не потребує віз і, навіть, закордонного паспорта. Ця найдовша наша мандрівка має назву життя.

        Життя - це мандрівка
        Так, вона у більшості із нас розпочалась уже доволі давно. Ще будучи на руках наших матерів, ми споглядали цей прекрасний Богом створений світ, відчували тепло батьківської любові та з кожним днем доходили до чудового розуміння – ми тут не випадково.
        Абсолютно кожна людина зі своїм народженням розпочинає цю велику мандрівку до іншого і, цього разу вже остаточного, народження для вічного блаженства, або ж вічної муки. І протягом цієї першої частини нашої подорожі кожен із нас має своє завдання, свою місію. Одначе, попри наше основне заняття, кожен покликаний до особистого пізнання, «знайомства» з Богом, своїм ближнім, а головне – до пізнання себе самого. І тут починається найбільша проблема.
        Самопізнання
        На заваді нашим відкриттям стоїть «князь світу цього», який також має свою мету – не дати людині часу і можливості пізнавати свого Творця. Оскільки Бог є любов (пор. 1 Ів. 4:8), людина, яка в своєму житті пізнає Його, пізнає цю любов. Тоді правдива любов трансформує людину, спонукає її поширювати цю любов, а значить, в ідеалі, всі люди, які знаходять Бога, більше не бажають жити в ненависті, агресії, війні. Таким чином у світі, вже тут, на землі, панує мир, спокій та гармонія.
        З цим, ясна річ, не може змиритися диявол, який за всяку ціну прагне позбавити людину спокою. Це дуже чітко простежується в наш час. Міркуймо самі: жодна епоха не мала стільки різноманітних засобів «вбивання часу», як це є зараз. Постійна зайнятість породжує втому, а втому наша ера пропонує зняти найрізноманітнішими «препаратами»: телебачення, Інтернет, гаджети, аудіо продукція, забавки (на кшталт спінерів), милі домашні тваринки і т. д. По-суті, кожна із цих речей є індиферентною, тобто ні доброю, ні злою, але людина, яка пристрасно прив’язується до них, часто опускає головне – прагнення пізнавати Бога.
        Спінер
        Те саме стосується наших робочих буднів. Спостерігаючи за більшістю із нас, складається враження, що сьогодні дияволу не потрібно «нашіптувати» нам злі думки, чи провокувати на гріхи, йому достатньо просто дати нам хороший контракт, з повною зайнятістю і гідною платнею. Нам може здаватися, що ми виконуємо ну вкрай важливу роботу, але в цій нашій постійній зайнятості, як же часто ми опускаємо основне… Для прикладу, нещодавно мав нагоду почути таку статистику: 70% українських батьків розмовляють, гуляють, роблять уроки зі своєю дитиною 15 хвилин на день! При цьому 90 % шкодують, що так мало проводили часу з малечею… Я вже мовчу про спілкування чоловіка і дружини, яке є чи не ключовим моментом у сімейному житті.
        Дитина
        Пригадується мені одна історія.
        Дивлячись у вікно, що виходило на ринок, учитель помітив одного свого учня. Це був Гайкель – він поспішав і виглядав дуже заклопотаним. Учитель гукнув його і запросив до себе.
        «Гайкелю, ти бачив, яке сьогодні було вранці небо?»
        «Ні, учителю».
        «А дорогу, Гайкелю? Чи бачив ти сьогодні вранці дорогу?»
        «Так, учителю».
        «А тепер бачиш ії?»
        «Так, учителю, бачу».
        «А скажи мені, що ти бачиш?»
        «Вози з крамом, коней, повно людей… всі щось вигукують, сперечаються, махають руками… Оце і все, що я бачу».
        «Гайкелю, Гайкелю, – м’яко дорікнув учитель, – і через п’ятдесят, і через сто років буде ця дорога і буде подібний до цього ринок. Інші купці приїдуть на інших возах продавати і купувати. Але ні мене, ні тебе вже не буде. Тож скажи, Гайкелю, навіщо ти так поспішаєш, що навіть не маєш часу глянути на небо?» [Бруно Ферреро «Навіщо біжиш?»]
        Пробігаючи цю найбільшу мандрівку, не забуваймо ніколи, що її остаточна мета – Небо. Усі ми запрошені туди, але чи у цьому шаленому ритмі, цій великій рутині ми, часом, не проскочимо поворот, який веде туди. Старі римляни казали: «Memento mori», ми ж, християни, маємо пам’ятати не про смерть, але про Того, хто цю смерть переміг і дарував нам квиток до щасливого життя. От тільки чи ми у цьому переповненому різноманітних гаджетів і додатків світі, ще пам’ятаємо про це?
        Гайкелю, чи бачив ти сьогодні небо?
        Усім бажаю щасливої дороги!
        Ми втратили смак Неба

         

        Інші дописи автора

          Оціни

          How useful was this post?

          Click on a star to rate it!

          Average rating 0 / 5. Vote count: 0

          No votes so far! Be the first to rate this post.

             

            Про автора

            Прес-секретар Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ