У чому сенс?

Інші дописи автора

    Оціни

    0
    0
        У чому сенс?

        Мало хто знає цю кав’ярню в центрі Києва. Вона моя улюблена. Бариста робить мені масалу. Я люблю сюди приходити саме ради нього. Ми познайомились після концерту, який я знімав. Він барабанник у музичному гурті.

        Подає мені напій і розповідає: мій товариш каже, що сенс християнства у просвітленні. А ти як думаєш?

        Він підсуває барний стілець і сідає ближче до мене, щоб уважніше вислухати відповідь.
        Я не знаю в чому сенс християнства. Я дуже не люблю давати ці визначення «сенс», «християнство». Бо тоді б я мав би говорити якісь глибокі речі, щось пояснювати, доводити, проповідувати. Все б мало звучати глибоко і розумно.

        Насправді я не знаю сенсів дуже багатьох речей які не пов’язані з християнством. Пояснювати сенси – це аналізувати, систематизувати і цитувати щось чи когось. Але мені це не цікаво.

        Мені здається, що кожне пояснення має бути просте і метафоричне. Воно має бути пережите досвідом і розказане історією про себе тим, хто хоче пояснити щось. Якщо запитати мене, чому я у християнстві,  це те саме, що запитати мене, чому я приходжу додому щовечора, чому я люблю свою маму, чи чому я сплю вночі.

        Просто так добре для мене. Мені так подобається. Християнство – це не як червона футболка на мені, яку я можу змінити, чи з якої можу вирости. Духовність, ті принципи поведінки, які йдуть з християнства – вони як частина мене, як рука, наприклад.

        Якщо говорити про моє розуміння християнства, то я думаю, що його сенс не у просвітленні. В одному з інтерв’ю Тарас Прохасько ділиться розумінням, що насправді просвітлення, навіть якщо воно і приходить щодо якихось речей, обставин чи думок, то не завжди обов’язково змінює людину на краще. Мені здається, що просвітлення не може змінити людину раз і назавжди. Бо просвітлення – це щось тимчасове, воно минає, забувається. Зрештою просвітлення дуже суб’єктивна річ, а ми живемо у суспільстві, отже, мені здається, ціннісним стає те, що є корисним від мене для іншого. Просвітлення може стати цінним, коли я цим світлом ділюсь, і якщо це ділення змінює іншого на краще.

        І я собі останнім часом думаю, що християнство, насправді – не віра в Бога, а віра в людину. Віра Бога в людину. Людини в людину. Довіра між Першим і другими.

        Світлина з відкритих інтернет-джерел

        Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

        Інші дописи автора

          Оціни

          0
          0

             

             

            Підпишись на новини

            Про автора

            Василь Возняк

            Коментарі

            • Ігор Шевчук, КО НСПУ    31.10.2017 о 13:28

              0

              0

              Див. підтвердження: “Вони ігнорують і навіть відхиляють християнське коріння Європи (they ignore, even repudiate the Christian roots of Europe)» (§3). Представники фальшивої Європи придушують усіляке інакомислення…” (Про замовчану Паризьку декларацію 6 жовтня – А Баумайстер).

            • Ігор Шевчук, КО НСПУ    29.10.2017 о 18:03

              0

              0

              З поезії “Сила мудра”:
              ……………………..
              3

              Лети—
              не в пам’яті життя
              де повзав рачки…
              Й співай! де хоче Дух Бога і знов —
              Злітай!
              і от затихнуть ніби скачки…
              і загріває Кров Бога — любов!
              Лети! — із Богом лиш добро творити—
              Весь архаїзм, благо: ідея і вода…
              Ти — архетип? та ж … типи недобиті:
              Дивись! під надписом води дереворити…
              більш сирий надпис висиха і — пропада…
              (Чи зрозумів?)
              От!! — як хто Христа продав!..

              Лети! —
              важливо не лякатись,
              й не зазнатись:
              Відчуття Бога, Бога у собі
              Співати!
              мов святі! —
              тільки співати…
              І зблиски казу
              зблиски сказу — моря…
              геть рябі;
              І виклики! кобальт, брилиськ —
              за
              голубінь.

              Небо не тисне. А завіс нема. Одно вже.
              Які слова? Темінь множин.
              Бо погляд твій в Бозі
              безсмертя довжить,—
              Обоє довжать!
              всьому — як хоче на землі пожить…

              І все дозріло — щоб безсмертя жить…
              Богові досить увійти у вухо…
              І не важливо — із якої висоти:
              Важливо тільки те — яким є ти…

              А — глухо…

            • Ігор Шевчук, КО НСПУ    29.10.2017 о 17:07

              0

              0

              “Просвітлення може стати цінним, коли я цим світлом ділюсь, і якщо це ділення змінює іншого на краще.”
              “Старші італійці втратили сенс життя. а молодші ще не знайшли.” (Еко). І так світ увесь.
              Тож християнство насправді – віра в Бога і любов до Бога, звідки благодатно віра й любов до людей. І – просвіти.

            Написати відповідь до Ігор Шевчук, КО НСПУ Cancel reply