Іти за Ісусом

Інші дописи автора

    Оціни

    4
    0
        Іти за Ісусом

        З кожним роком все більше усвідомлюю свою відповідальність перед Богом, Який мене вибрав Своїм пресвітером. Покликав, щоб через мене народжуватися у яслах людських сердець. Покликав, щоб боротися за безцінні людські душі, які викуплені високою ціною. Дав владу гріхи відпускати. Віддав себе у немічні людські руки, щоб проявити Свою силу у безсилі. Він прагне, щоб усі були святими і безкінечно дарує Своє Тіло і Кров у Пресвятій Євхаристії, які стають частинкою нашого єства. І так Христос відновлює всередині нас Божий образ і подобу. Він хоче, щоб усі прийняли дар спасіння. І це все прекрасно розумієш і стаєш знаряддям в Його руках. Однак, не так легко як все здається. Йде постійна боротьба. З часом усвідомлюєш, які пастки були розставлені на тебе, щоб вирвати тебе з рук Божих і віддалити від люблячого Татуся. У цих пастках часто приманкою є буденні життєві клопоти, які віддаляють від духовного життя. Легко попасти у пастку нарікання, заздрості. Деколи більше покладаєшся на свої сили, які швидко тебе покидають. Приходить спокуса залишити молитву через яку Бог вливає свою Любов. А ще більше вимотує біганина за земними благами чи то для добра сім’ї, а чи навіть парафії. І ти стаєш Мартою, яка клопочеться про багато, а одного тільки мало. А саме вибрати частку Марії, яка ніколи не відніметься – це сісти у стіп Ісуса і СЛУХАТИ ЙОГО. Так, саме сісти і слухати. Заспокоїти свої думки, бажання і слухати. Саме зі слухання, як каже апостол Павло і народжується віра, яку ми повинні засвідчувати нашими ділами. Сидіти, слухати і робити добрі справи, які б свідчили про Божу Любов до кожного з нас.
        Господи, поєднай у мені Марту і Марію, щоб слухаючи Тебе я став вірним Твоїм слугою.

        Світлина з відкритих інтернет-джерел

        Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

        Інші дописи автора

          Оціни

          4
          0

             

             

            Підпишись на новини

            Про автора

            Роман Бобесюк
            Намагаюся бути Божою дитиною)

            Коментарі

            • Ігор Шевчук, поет КО НСПУ    07.11.2017 о 21:40

              0

              0

              От в художньому слові — сила Христа у мені.
              І ось, якщо вам розширилось серце від неочікуваного
              сказаного, про слово — вершину і живе начало подальшого в світі, — доброго, чистого і божественного, — я говоритиму.
              Поки прокинеться з оспалості Церква (від’єднана від культури! і без
              богослів’я) і перестануть без смислу метушитись й ловити гав сумні жителі Землі…
              Найсильніший — Христос-Слово, живе в цілісності моїй,
              у вище зцілює.

            • Ігор Шевчук, КО НСПУ    02.11.2017 о 08:43

              0

              0

              Поет в Богоспілкуванні

              Потрібно вириватись з кайданів світу цього.
              Я так робив ці вириви ще з молодших класів школи, навіть — в дитинстві! Вже у 10 років усвідомлював себе особистістю, в якої велике життя і така велика праця! — це аж відчувалось. Може, Мати Божа відкривала…
              Треба поету завжди звільнятись від пут свого соціального «я».
              Проте обнародувати личить лише поетичні плоди. Внутрі-шній і особистий досвід життя в Богові має бути закритим для всіх, хто б цікавився.
              При серйозному входженні в церковне життя, — якщо з Бо-гом, то це не минути, — релігійні догмати можуть змінювати сам розум того, хто їх сповідує.

              Тому є усвідомлення, що знання речей тварних — особливо ж знань зайвих — не на користь таїні неповторного щораз єднання Бога з поетом.
              Я з молодих років писав не раз: найбільш потрібне очищення. Очищення від всього зайвого. Щоб більш здобувати особисто неповторне.
              Бог-Слово поступово підносить поета: від натхнень більш природним (музою, наприклад) аж до природних і небесних гені-їв і Духу Святого. Добре, коли зупиняється всякий рух розуму і з’являється з’єднання з Богом. Скажімо: мовчазне з’єднання з Богом. Це вихід з тварного буття: якщо є Бог, то від світу — нічо-го. Тож буває дослідне пізнання глибин Божих.
              При цім не піддавайтесь філософіям, чи аналізу, бо це веде до утворення понять, а кількісного світу і понять слід вже уникати, берегти дух синтезності, політ духу, звільнення.
              (Аналіз — не вичерпує, є несказанне, воно втікає, аналіз — тільки в незначній мірі, бо слід поету бути так, щоб єднатись з Духом Святим.) Єднання з Богом — безмежне, а сходження — безконечне. Бог звільняє від непотрібного вже і подає — що на-лежить з надмисленного, бо Він підготував і знає.

              Бог поета змінюватиме, робитиме новою людиною.Благодать подається і підтримує дещо, чи не підтримує щось, благодать збі-льшується, або зменшується — і так навчає поета. Навчає невідо-мому, нетварному. Єдиний цей шлях: Бог сходить до нас благо-даттю, а ми піднімаємось до нього в з’єднаннях.
              В найглибшій глибині серця внутрішнього зовсім не буває понять, Бог же подає образи художні, вони сприяють, щоб на-правляти, преображувати нас до цілком небувалого й невідомого бачення в новій світлій гармонії. До нових образів не слід доєд-нувати з відомого і понять, нехай Бог створює Божественну красу — Він по-новому стає видимим в творінні. Цей досвід стирає по-няття, які вполонювали розум…

              Нові образи із найглибшого серця, поезія з Духом Святим проганяють лінь, сон душі, звільняють від недосконалого мис-лення — тим, що дають ясність, любов.

              Християнська поезія, справжня, з образами, ідеями, гармоні-єю, прониканнями вічності і зі всим, що притаманне найвищим творам мистецтва, — це те, куди запрошую всіх в світі перемісти-тися (бо тут більша ж творчість Бога, а не я), переміститися із земних інтелектів і філософій. Досвід Церкви завжди з’єднаний з особистими містичними одкровеннями, звідси догматичність свідомості. А Ви? Платон же не більш християнин, ніж Аристо-тель…

              Бо жахливе мислення, яке обмежене і покалічене етносами, часовістю і націями, релігіями, конфесіями. «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих» (Євр 11,1) і «Ви спасенні благодаттю через віру», «Віра — через слухання…». Слід змінювати мислення, бо антиномічні — людина, світ, релігії, істина, а земне розсудкове мислення не піднімається над анти-номіями. (Об любов воно розбивається.)

              Тож усвідомте, що неправильно є усувати антиномії шляхом пристосування догмата до вашого розуміння, — правильність є в свідомій зміні розуму задля того, щоб прийти до споглядань, ві-льних нових бачень, що відкриває Бог, — у відповідній мірі.
              Слід змінювати мислення розсудкове. Як? Ви вже в процесі.
              Що вам кількісне? В області духовній, як і в духовно-художній, є лиш якісне зростання.
              Кличу вас звільнити себе від природної обмеженості, що за-лежить від різних способів мислення і різних культур.
              В поезії все залежить від особистості.
              «Особистісне» може сприйматися в житті тільки безпосеред-ньою інтуїцією або ж передаватися творами мистецтва. Лишіть недосконале. «…відірви від серця смерть!»

              Особистість — від повноти доєднань до нетварних благ.
              «Це — Моцарт» — і ви виявляєтесь в тій «сфері особистого», котрій ніде не знайти еквівалента.
              Ви виявляєте, що нічого неможливо сказати чи подумати про Сина Божого, якщо не бути просвітленим Духом Святим. А це ж — серця неймовірні, безсрібляники, віддані Ісусу Христу.
              В Ньому лиш свобода, воля, творче слово!

              От і усвідомлюєте: це вже не лише бачення Духом, бачення художнім словом, але й участь в Божественному житті Пресвятої Тройці, як богів, створених після нествореного Бога.

              Святі отці називали благодатні енергії «променями Божест-ва», які пронизують весь світ! Ось про це мова.
              Святий Григорій Палама називав їх просто «божествами», «нетварним світлом» або «благодаттю».
              Свята Трійця вся в славі. Бог-Отець є Отець слави. Син Божий є сяяння слави Бога. Дух Божий є Дух слави. Чому я шукав слави лиш від Бога?
              Слава дарується від Бога, приймається причасниками, через таланти дар в виді шедевру знов повертається (!!) до Нього, в цім колообертанні слави Божої є блаженне життя.
              Антиномічна простота Святої Тройці. Що значить?

              Весь світ не може вмістити всієї повноти Божественного ви-явлення, що розкривається в благодатних енергіях.
              Це ж Бог висвітлює, — то не слова про Бога… Зрозуміло?
              Кожна енергія виходить із Отця і подається через Сина в Ду-хові Святому: Отець все творить Сином в Духові Святому.
              Хіба може існувати що-небудь, що стоїть не Логосом, Словом?
              Для св. Іоана Дамаскіна образ є явлення і показ того, що пе-ребуває невидимим.

              Особистість Духа Святого залишається неявленою. Він не має Свого образу в іншому. Святі стануть образом Його. «Праведники засяють, як сонце» — написано.

              01.02.2017

            • 0

              0

              Chudovi duhovni rozdumy–nauka..Dyakuyu .Hay Bog vas blagoslovyt’

            Напиши відгук