Життя - це боротьба

10.05.201214:37 Станіслав
Б'ялковський
Життя наповнене різними подіями, через падіння ми розуміємо як далеко до досконалості, до святості. Чому ж так важко відмовитись від спокус життя? Від погляду із пожадливістю, від осудження ближнього, від заздрості до друга. Чому? А час летить й кожна секунда зближає нас до Суду Божого, а так часто ми думаємо не про вічне, а про низькі пристрасті й дочасні клопоти, ніби нам замінюють те вище, те духовне. Чому? Чому так легко впасти? Причина в тому, що душа, яка є творінням Божим постійно потребує молитви й в час, коли на душі мало молитви дуже легко впасти. Після падіння можна відчути важкість, тому що болото гріха тягне на дно, хоч іноді це болото здається нам теплом, яке гріє душу, хоч насправді це жар гріха, який спалює чистоту душі й кидає у вогонь низьких бажань. Цей жар гріє тіло, яке тягне до гріха. Шлях до Господа через відмову від гріха, з молитвою, з постом, з милостинею, з добрим словом, з добрим ділом. Світ у наш час переповнений гріхом, совість людей часто не те має за істинні цінності. Чому? Чому ті, хто служить Христу серед інших людей сприймаються як диваки? Ціль нашого життя – святість. Ціль - це щось більше, яке виходить за межі нашого уявлення, ціль - це жити з Богом зараз і в майбутньому у Вічності.


Святість - це жити не для себе, любити ворога, молитися за кривдника, вірити, надіятися, любити, дарувати своє життя Богові, цінувати кожну людину: і грішника, і праведника, рідного і незнайомого. Шукати серед натовпу людей, що потребують нашої допомоги: доброго слова, усмішки, молитви.

Розкажіть їм про Христа, може вони не чули про Нього. Усі ми - діти Божі – в'язні, немічні, бідні, багаті, юні, дорослі, старці, вчителі, лікарі, спортсмени, священики, монахи, військові, президенти, королі. Та як же відкинути з серця осад гріха? Привітайся до того хто тебе образив, шукай у кожному іскорку добра, усміхнись сумному, поділись радістю з Ісусом у молитві, відкрий серце для Бога через відкинення осудження й осуджуй лиш себе. Зупинись на хвилинку, подумай про своє минуле життя, відкинь все зайве, піднесись думкою до Неба, поплач – нехай твої сльози змиють пил гріха, відвідай Божий храм, очисть душу у Сповіді.

І не думай, що Небо далеко, воно - в душі, яка відкинула гріх. Життя – це боротьба, але ми не одні, з нами Бог, Який нас любить, Який Милосердний. Маймо в пам'яті життя Святих і намагаймося їх наслідувати, а молитва наша допоможе нам уникати гріха, переборювати спокуси, терпіти, допомагати ближнім, не боятися Бога, а любити Бога й боятися образити Господа. Любов Божа – це дарунок з Неба, Любов Божа не потребує винагороди, не потребує слів, бо Любов Божа – це серце, яке не прагне дочасного, а живе Вічним. Любов Божа – це тиша у Бозі, Любов Божа – це слова, які линуть з душі, це є наша молитва.

Важко серед гамору різних людей чути Божу тишу, важко знайти в погляді кожної людини вогник Божого Полум'я. Відкинь своє «я» і побачиш, що той немічний волоцюга, який багатьма відкинутий - це людина, яка прагне знайти Бога, хоч інші його не бачать, він мов сміття, яке викидають та насправді це дитина Божа, яка впала в болото світу. Але крізь це болото блищить вогник - це душа, яка шукає Бога, хоч і в болоті, та це болото фізичне, а душа прагне нашої молитви, нашого щирого слова. Подайте руку й скажіть, що й він - цей волоцюга - потрібний для Бога, для людей, для Батьківщини.

Усміхнись, твоя усмішка може дати надію сумному, може розрадити бідного, може оздоровити хворого, але знай, що це не твоя заслуга – ти олівець, яким управляє Господь.

То ж не забувайте про Бога, розкажіть іншим про силу Молитви, про те, Який Добрий Господь, навкруги так багато чуд Творить Він. Розкажіть про Ісуса дитині, розкажіть про Ісуса старій людині.

Не падайте у гріх, служіть Богу, служіть народу, служіть Україні!

Фото: ТСН

Рейтинг: 4.1 Голосів: 14 Переглядів: 4869
Ваша оцінка: 7777

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар