БЛОК ДРУГИЙ. ЗУСТРІЧ ДРУГА. СТАБІЛЬНІСТЬ ЧИ ЗАСТІЙ

Читай також

  • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ДРУГА. ФІНІШ – ЦЕ ПО СУТІ СТАРТ
  • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ПЕРША. НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ
  • БЛОК ШОСТИЙ. ЗУСТРІЧ ТРЕТЯ. ОВЕЧКИ ХРИСТОВІ, АЛЕ НЕ СТАДО
        • БЛОК ДРУГИЙ. ЗУСТРІЧ ДРУГА. СТАБІЛЬНІСТЬ ЧИ ЗАСТІЙ

          Слоган:

          Еволюція, коли йде надто повільно, може рушити в протилежну сторону

          Талісман: 

          Груг Крудс із «Сімейки Крудсів».

          Біблійний уривок:

          Еф 4, 17-24; Рим 6, 1-11

          Мета:

          1. Розкрити суть понять «стабільність» та «застій».
          2. Вміти розпізнавати перше і друге, і ловити момент коли стабільність починає переростати в застій.

          Дискусійне питання:

          Революції завжди призводять до несподіваних наслідків; може, краще, коли людина не прагне нічого змінити і все плине своїм ходом?

           

          Джерела для катехизації:

          Послання до Ефесян, 4 глава; Послання до Римлян, 6 глава

          ПОСЛАННЯ ДО ЕФЕСЯН, 4

          1. Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано,
          2. в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові,
          3. стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру.
          4. Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані.
          5. Один Господь, одна віра, одне хрищення.
          6. Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.
          7. Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів.
          8. Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.”
          9. А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі?
          10. Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.
          11. І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями,
          12. для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла,
          13. аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.
          14. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом.
          15. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа.
          16. Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.
          17. Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума,
          18. бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця.
          19. Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.
          20. Та ви не так Христа вивчили,
          21. як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі.
          22. А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті,
          23. а відновитись духом вашого ума
          24. й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.
          25. Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени.
          26. Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом;
          27. і не давайте місця дияволові.
          28. Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує.
          29. Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його.
          30. І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.
          31. Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою.
          32. Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.

          ПОСЛАННЯ ДО РИМЛЯН, 6

          1. Що ж скажемо? Чи зостанемось у грісі, щоб помножилася ласка?
          2. Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, – як нам у ньому далі жити?
          3. Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися?
          4. Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям.
          5. Бо якщо ми з’єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння.
          6. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити;
          7. бо хто вмер, той від гріха звільнився.
          8. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним,
          9. знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує.
          10. Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога.
          11. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі.
          12. Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям,
          13. і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведности.
          14. Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою.
          15. Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під законом, а під ласкою? Зовсім ні!
          16. Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність?
          17. Але дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися,
          18. та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведности.
          19. Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення.
          20. Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности.
          21. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній – смерть.
          22. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець – життя вічне.
          23. Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.
          Василій Великий, Гомілія 13

          Заохочення до прийняття святого хрещення

          1. Мудрий Соломон, визначаючи місце в житті для різних людських справ і виділяючи для кожної з них відповідний час, каже: Усьому свій нас, і своя пора для кожної справи: пора народ, жувати і пора вмирати (Проп. 3, 1). Я ж, дещо змінюючи вислів мудреця, промовлю до вас як той, що сповіщає спасительну звістку: “Є час смерти, і є час народження”. Чи є рація в такому перефразуванні? Соломон говорить про народження і загибель усього, дотримуючись законів природи, за якими народження передує смерті (бо неможливо ж, щоб хтось прийняв смерть раніше, ніж народився). Я ж хочу вказати на духовне відродження і називаю спочатку смерть, після якої приходить життя, бо коли ми тілесно помремо, то зможемо  народитися в Духові, як каже Господь: Я вбиваю й оживляю (Втор. 32, 39). Отож, помираймо, щоб жити! Знищімо мудрування тіла, яке не здатне коритися законові Божому, щоб міцніла в нас мудрість Духа, через якого приходить мир і життя. Поховаймо себе разом з Христом, Який вмер за нас, щоб ми воскресли разом з Ним, нашим Заступником.

          Отож, кожна справа має свій час: відповідний час є для сну і відповідний – для пробудження, відповідний – для війни і відповідний – для миру, а час для хрещення – ціле людське життя. Як тіло не може жити без повітря, так і душа не може існувати без пізнання Творця. Незнання Бога – це смерть для душі! А хто неохрещений, той і непросвітлений. Без світла око нічого не бачить, а душа без просвітлення не може споглядати Бога. Отож, кожна пора принагідна, щоб прийняти хрещення: чи то ніч, чи день, чи година, а чи то найменша мить. Але яка ж пора могла б бути найбільш сприятлива для хрещення? Найбільш відповідним є час Пасхи. День хрещення нагадує нам про воскресіння, а хрещення – це сила для воскресіння. Отож, у день Господнього Воскресіння приймімо дар воскресіння!

          Тому Церква підносить свій голос, звідусіль скликаючи своїх дітей, щоб знову дати життя їм: дітей, яких колись породила, вигодувала і вже відлучила від молока основ Божої науки, щоб дати скуштувати твердої поживи Божих постанов.

          Йоан проповідував хрещення покаяння, і ціла Юдея сходилася до нього. Господь проповідує хрещення богосинівства, і хто з тих, що покладають надію на Нього, не послухається? Йоанове хрещення було лише початком, Ісусове ж – завершенням. Те відводило від гріхів, це – єднає з Богом. Йоан проповідував сам-один і масу народу привів до покаяння. Пророк в нагадує вам: Умийтесь, очистіть себе (Іс. 1, 16), Псалмопівець а вас напоумляє: Приступіть до Нього і просвітіться (Пс. 33, 5),  апостоли сповіщають вам радісну звістку: Покайтеся і нехай охреститься кожний з вас в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших  гріхів, і прийме дар Святого Духа!” (Ді. 2, 38), Господь запрошує   вас, кажучи: Прийдіть до Мене, усі втомлені та обтяжені, і Я  облегшу вас (Мт. 11, 28). Саме ці слова спадають зараз на думку. То чому ж ти не наважуєшся, усе розмірковуєш і зволікаєш? Ти, що з дитинства вихований в науці віри, ще не прийняв  істини? Ти постійно навчаєшся, але ще не прийшов до пізнання? Протягом цілого життя все випробував і на старості літ ще перебуваєш у пошуку, то коли ж станеш християнином, коли спізнаємо тебе як свого? Минулого року ти відклав хрещення ще на рік, а зараз знову зволікаєш до наступного. Пильнуй, щоб твої плани не виявилися довшими за твоє життя. Не відаєш, що принесе наступний день, то ж не обіцяй собі того, що не твоє.

          Людино! Тебе прикликано до життя! Чому ж не йдеш за цим покликом? Тебе запрошено до співжиття в добрі! Чому ж нехтуєш цим даром? Царство Небесне відкрите для тебе! Той, Хто запрошує, не лукавить! Дорога легка, не треба ні багато часу, ні витрат, ні праці! Над чим ще міркуєш? Чому відступаєш? Чому боїшся ярма, неначе теля, що його ще не носило? Бо ярмо Моє миле, і тягар Мій легкий (Мт. 11, ЗО): воно не натре шиї, лише уславить тебе. І хомут не накладають нам на шию, але хочуть, щоб ми його носили добровільно. Зверни увагу, як Господь закидає Єфраїмові, що він, неначе корова, укушена ґедзем, шаліє і скидає з себе ярмо закону (Ос. 4, 16). Похили свою непокірну шию! Стань під’яремною худобиною Христа, щоб ти, позбавлений Його ярма і вільний від усього в житті, не став легкою здобиччю диких звірів.

          2.Скуштуйте і побачите, що благий Господь (Пс. 33, 9). Як описати смак меду тим, що його не куштували? Скуштуйте і побачите, власний досвід переконає краще від слів!  Юдей не відкладає обрізання, бо знає про погрозу: Хто восьмого дня не обріже своєї крайньої плоті, буде виключений з народу цього (Бут. 17, 14). Ти ж відкладаєш обрізання нерукотворне, що довершується хрещенням через відкидання гріховного тіла. Але ж ти чув, що Сам Господь каже: Істинно, істинно кажу Я тобі: Коли хто не народиться з води і Духа, той не може ввійти в Царство Боже (Йо. 3, 5). В юдеїв – страждання зраненого тіла, а тут – роса для душі і зцілення сердечних ран!

          Чи поклоняєшся ти Тому, Хто за тебе вмер? Прийми разом з Ним погребіння через хрещення. Якщо ж ти не з’єднаєшся з Ним у подобі Його смерти, то як зможеш стати учасником Його воскресіння? Ізраїль був охрещений у Мойсея, у хмарі і морі, щоб подати тобі взірець та ознаки істини, яка має з’явитися в останні дні. Ти ж уникаєш хрещення, що представлене не морем, але насправді є досконале, хрещення не хмарою, а Духом, не Мойсеєве, що був слугою, а Ісуса-Творця. Коли б юдеї не перейшли через море, то не вийшли б із володінь фараона. Так і ти, коли не перейдеш через воду хрещення, не вирвешся з-під влади диявола. Не пив би Ізраїль з тієї духовної скелі, якщо б не був охрещений за цим прикладом. І тобі ніхто не дасть істинного напою, якщо насправді не охрестишся. Ізраїль після хрещення їв ангельський хліб. Як же ти споживатимеш хліб життя, якщо спершу не приймеш хрещення? Ізраїль завдяки хрещенню увійшов до землі обіцяної. Як же ти хочеш увійти до раю, якщо нема на тобі печаті хрещення? Хіба ж ти не знаєш, що протягнено вогненного меча, щоб стерегти дорогу до дерева життя, меча страшного і палючого для невіруючих, але поступливого і лагідно сяючого для віруючих? Господь зробив цей меч рухомим: коли він бачить людину віруючу, то відхиляється, коли ж помічає кого без печаті, обертається до нього вістрям.

          3. Ілля не злякався, коли до нього зійшла палаюча колісниця і мчали вогненні коні, але, запалений бажанням здійнятися до небес, подолав страх, і радісно зійшов на вогненну колісницю, хоч був ще живий. То ж чому ти, який через воду й Духа маєш вступити до неба, не поспішаєш за цим покликом? Ілля показав силу хрещення на жертовнику цілопалення, спаливши жертву не вогнем, а водою. Відомо, що природа вогню і води несумісні, але відбулося таїнство, і коли воду тричі вилили на жертовник, спалахнув пломінь, неначе від олії. Принесіть мені чотири відра води і вилийте на цілопалення і на дрова.  І сказав: Повторіть це, і вони повторили. Зробіть це втретє, і вони зробили (1 Цар. 18, 34). Так Святе Письмо показує, що  ті, хто завдяки хрещенню єднаються з Богом і приступають до . цього з вірою у Тройцю, мають душі чисті і просвітлені небесним світлом.

          Коли б наділяв я в церкві кожного міркою золота, ти не сказав би мені: “Я прийду завтра, і вранці мені віддаси”. Ти вимагав би здійснити поділ негайно і ремствував би на зволікання. Коли ж великодушний Благодійник пропонує тобі не блискучу мертву річ, а чистоту душі, ти вигадуєш різні приводи і відмовки, замість того щоб поспішити отримати дар.

          Яке чудо! Ти оновишся, але не будеш переплавлений (мов те золото), зазнаєш зміни, але не будеш понищений, будеш зцілений, не витерпівши страждань. І всього цього ти не вважаєш за дар? Якщо б ти був рабом у господарів, а рабам надали б свободу, чи не з’явився б ти визначеного дня, вимагаючи звільнення, представивши адвокатів і закликаючи суддів виконати цей наказ? Ти без вагань погодився б на останній удар в лице, що його завдають невільникам, лишень би звільнитися нарешті від мук рабства. Але коли тебе, раба не людей, а гріха, проповідник закликає до свободи, щоб визволити тебе від ганебного рабства, піднести до рівня ангелів, через благодать зростити тебе дитям Божим і спадкоємцем Христових благ, ти кажеш, що не прийшла ще пора прийняти ці дари!

          О, лукаві перешкоди! Безконечні суєтні справи! Доки насолоджуватимешся? Доки розкошуватимеш? Уже досить часу ми прожили для світу, проживімо ж решту для себе! Чи є що цінніше за душу? Що можна порівняти з Царством Небесним? Хто надійніший порадник, аніж Бог? Хто розумніший від Премудрого? Хто принесе більше користи, ніж Благий? Хто ближчий від Творця? І Єва не мала ніякого зиску з того, що прислухалася до порад змія, а не Владики. Що за безглузда думка: “Не маю часу на оздоровлення, не показуй мені світла, не єднай мене з Царем”. І ти це говориш одверто?

          Не лише так ти чиниш, а й ще безглуздіше. Коли б ти був записаний до збирачів боргів, але проголошено звільнення від боргів, то ти б обурювався і надривався від крику, що тебе несправедливо позбавили цього права збирання. А коли тобі обіцяють не лише відпущення минулих прогріхів, а й проповідують майбутні благодаті, сам себе кривдиш більше, ніж міг би тобі заподіяти зла найлютіший ворог. Невже ти думаєш, що вчинив добре й корисно для себе, не прийнявши дару прощення, але померши в боргах? Ти ж знаєш, що той, хто заборгував десять тисяч талантів, отримав би прощення, якщо б не вчинив не по-людськи зі своїм боржником. Пильнуймо, щоб і ми після отримання благодаті не зазнали такого ж лиха, якщо не прощатимемо боржникам нашим. Дбаймо, щоб цей дар залишався в нас постійно.

          4. Увійди у скарбницю своєї душі і пригадай свої вчинки. Якщо багато в тебе гріхів, не впадай у відчай від їх кількости, бо де помножився гріх, там безмірно виявилася благодать (Рим. 5, 20). Якщо прийме благодать той, що багато завинив, то багато й проститься йому, щоб ще дужче полюбив. Якщо ж твої прогріхи малі, незначні й не належать до смертних гріхів, чому тривожишся за майбутнє, коли безбоязно жив у минулому, не відаючи закону? Поміркуй: твоя душа неначе на терезах, і в один бік її тягнуть ангели, в инший – демони (біси). Куди схилиться твоє серце? Що в тобі переможе? Тілесні насолоди чи душевна чистота? Сьогоденні задоволення чи бажання майбутніх благ? Приймуть тебе ангели чи вхоплять ті, що вже міцно тримають?

          У битвах полководці домовляються про якийсь сигнал, щоб свої могли легко один одного впізнати, і можна було їх відрізнити від ворогів, коли військо змішається. Та ніхто не зможе розрізнити, чи належиш ти до нас, чи до ворогів, якщо не матимеш таємних знаків споріднености і не сяятиме на твоєму обличчі світло Господа. Як заступиться за тебе ангел? Як вирве тебе з ворожих рук, якщо не побачить на тобі печаті? Як же ти говоритимеш, що належиш Богові, якщо не маєш на собі розпізнавальних знаків? Чи не відаєш, що ангел-губитель поминув позначені доми, а в тих, які не мали знаків, повбивав первістків? (Вих. 12, 23) Незапечатаний скарб легко потрапляє до рук грабіжників, і без остраху можна зловити вівцю, не позначену тавром.

          5. Ти ще молодий? Убезпеч свою молодість оплотом хрещення. Промайнули твої молоді літа? Остерігайся, щоб не и втратити захисту, не розтратити запасу часу, не вважай одинадцяту годину за першу (Мт. 20, 12), бо природно, щоб той, хто розпочав життя, пам’ятав і про кінець його. Якби якийсь лікар пообіцяв тобі завдяки чудодійним засобам перетворити тебе зі старого на молодого, чи не бажав би ти пристрасно, щоб швидше настав той день, коли ти зможеш повернути свої  квітучі літа? А коли хрещення обіцяє тобі, що твоя душа, яка вже зістарілася і вкрилася бридкими зморшками гріхів, зможе знову розквітнути, ти зневажаєш Благодійника і не поспішаєш прийняти обітницю. Ти не прагнеш побачити великого чуда обітниці? Як людина відродиться без участи матері? Як давня людина, зотліла в оманливих пожаданнях (Еф. 4, 22), знову розквітне, підніметься і насправді повернеться до квітучої молодости?

          Хрещення – це викуп для полонених, прощення боргів, смерть для гріха, відродження для душі, світлий одяг, незламна печать, шлях на небо, запрошення на царство, дар боговсиновлення. А ти, нещасний, насолоду цінуєш вище від усіх цих благ! Розумію таємні мотиви твого зволікання, хоч ти їх старанно приховуєш; хоч ти замовчуєш справжні причини, твої справи голосно викривають тебе. Вони волають: “Не перешкоджай купатися в ганебних розкошах, валятися в брудних утіхах, руки обагряти кров’ю, віднімати чуже добро, ошукувати, кривоприсягати, обманювати; а як пересичуся гріхами, тоді вже прийму хрещення”.

          Якщо гріх – щось прекрасне, то перебувай у ньому до кінця. А якщо він приносить шкоду тому, хто його чинить, то навіщо поринаєш у нього? Кожен, хто хоче позбутися печії, не буде насичувати себе стравами, які її викликають. Слід очищати тіло від усього, що йому шкодить, а не нагромаджувати хвороби понад міру. Корабель буде на плаву так довго, доки зможе нести свій вантаж, а коли його надмірно заповнити, то він піде на дно. Остерігайся, щоб і ти не зазнав чого подібного і щоб від надміру непрощенних гріхів твій корабель не потонув раніше, ніж ти пристанеш до бажаної пристані.

          Чи Бог не бачить твоїх вчинків? Чи Він не знає твоїх потаємних думок? Чи буде Він допомагати тобі у твоїх беззаконнях? Сказано: Ти задумав беззаконня, тому стану подібним до тебе (Пс. 49, 21). Коли ти прагнеш добитися приязні звичайної людини, то намагаєшся доброчинствами привернути її увагу до себе, говориш і робиш те, що, на твою думку, принесе їй утіху. А коли бажаєш поєднатися з Богом і стати Його дитиною, то чому чиниш вороже Йому, переступом закону зневажаєш Його і сподіваєшся на Його прихильність за ті діла, що Його найдужче ображають? Зважай, щоб у надії на прощення ти не перебрав міри гріхів і через це не отримав би його. З Бога насміятися неможливо (Гал. 6, 7). Не торгуй благодаттю! Не кажи: “Гарний закон, але гріх солодший”.

          Насолода – це тенета диявола, що затягують у погибель. Насолода – це матір гріха, а гріх – це жало смерти. Насолода – це пожива для вічного хробака, який до пори до часу насичує шанувальника насолод, а потім підносить йому плоди, гіркіші за жовч. Твоє зволікання не свідчить ні про що инше, як про бажання: “Нехай спершу в мені панує гріх, а потім уже може запанувати Господь. Свої члени спершу зроблю зброєю беззаконня, а потім віддам на озброєння Богові”. З такими думками і Каїн приносив свої жертви: краще – для власної насолоди, а вже залишки – Богові, Творцеві і Подателю дарів.

          Поки ти повен сил, то витрачаєш свою молодість на гріховні пристрасті. А коли ослабнуть члени тіла, втратять міць і стануть ні до чого не здатні, лише щоб з часом відмерти, то жертвуєш їх Богові. Стриманість на старості літ то насправді ніяка не стриманість, а просто нездатність до розпусти. Мерця не вшановують вінцем, і ніхто не стає праведним від того, що не в силі вже грішити. Справжня доброчесність полягає в тому, що, поки ти маєш сили, ухиляйся від зла і чини добро. Відмова від зла сама по собі не заслуговує ні на похвалу, ні на докір. І якщо ти перестанеш грішити через свій вік, тоді треба бути вдячним своїй немочі. Але ми хвалимо лише тих, котрі стали на шлях доброчесности добровільно, а не тих, яких необхідність змусила полишити грішити.

          Але хто визначив межі життя? Хто встановив терміни старости? Хто тебе запевнив, що твій вік буде довгий? Чи не бачиш, що смерть однаково забирає і немовлят, і тих, хто в розквіті сил? Життя не має єдиної для всіх міри. Чого ж ти я очікуєш на пропасницю, щоб хвороба змусила тебе прийняти хрещення? У тяжкому стані не зможеш вимовити спасительних слів або навіть не почуєш їх, страждаючи від запаморочення. Тоді забракне сил піднести руку до неба, буде несила встояти на ногах, тяжко схилити коліна до молитви. Тоді без користи наука, ти будеш неспроможний висповідатися, поєднатися з Богом, примиритися з ворогом, а може, навіть свідомість покидатиме тебе під час прийняття Святих Таїнств, так що присутні матимуть сумнів, чи ти свідомий благодаті, чи й не відчуваєш, що з тобою діється. Але якщо й свідомо приймеш тоді благодать, то це все одно, що отримати талант, з якого нема жодного зиску.

          6. Наслідуй євнуха з Діянь апостолів. Він знайшов того, хто навчив його основ віри, і не знехтував наукою, а посадив на колісницю поруч зі собою бідну людину і, будучи багатим, поважним і знатним, не погребував простолюдином і злидарем. Прийнявши євангельську науку про Царство Боже, увірував усім серцем і не відклав отримання печаті Святого Духа: як тільки трапилась їм на шляху вода, він загукав: “Вода!” – і промовив з великою радістю: “Ось що нам потрібно!” Що ж перешкоджає, щоб я охрестився? (Ці. 8, 36).

          Де є бажання і готовність, там нема жодної перепони. Той, Хто нас кличе, – людинолюбний, служитель Його – напоготові, благодать Його безмірна. Коли є ревність, не постає жодної перешкоди. Лише той один може нас перепинити, хто заважає нам на дорозі спасіння і якого ми подолаємо завдяки розсудливості. Він вселяє в нас нерішучість – а ми берімося до діла! Він ошукує наші серця пустими обіцянками – а ми не зважаймо на його підступні намовляння! Чи не нашіптує він нам сьогодні грішити, а праведність відкласти на завтра? Тому Господь викриває його лихі задуми і каже: Сьогодні, – коли почуєте Мій голос (Пс. 94, 8). Диявол нашіптує: “Сьогоднішній день – мені, а завтрашній – Богові”. Господь же перестерігає: “Сьогодні прислухайтеся до голосу Мого!”

          Поміркуй над поведінкою ворога: він не наважується порадити тобі цілком відступитися від Бога (бо знає, що християнин на те не пристане), але різними хитрощами зводить тебе. Він має хист чинити зло (Єр. 4, 22). Він підводить нас до думки, що живемо лише раз, і то на цьому світі, і що всі наші справи відбуваються лише в теперішньому. Отож, підступно обкрадаючи нас сьогодні, утішає надією на завтрашній день. А коли настає той завтрашній день, лихий спокусник знову зваблює нас і вимагає собі дня сьогоднішнього, пропонуючи для Господа наступний день. І в такий спосіб він за насолодами постійно віднімає в нас теперішнє, обіцяючи віддати нам майбутнє, і зловмисно губить усе наше життя.

          7. Подібні хитрощі я зауважив у поведінці однієї птахи. Коли її пташенята через свою немічність легко могли стати здобиччю, вона сама перетворювалася на приманку для мисливців, вдаючи з себе слабку і немічну, кидалася перед ними в різні боки, не даючись їм до рук, але й не полишаючи в них надії спіймати її. Такими хитрощами підтримуючи в них надію і відвертаючи їхню увагу на себе, вона давала можливість пташенятам утекти, а потім і сама вислизала з рук мисливця. Остерігайся, щоб і з тобою не трапилося, як з тим мисливцем, і щоб ти в надії на непевне не втратив певного.

          Отож, іди до мене, всеціло віддайся Господеві, подай своє ім’я, запишися до Церкви. Воїна записують на службу, атлета вносять до списку спортсменів, людину зараховують до громадян, якщо вона належить до певної громади. Це належить зробити й тобі, воїне Христа, атлете благочестя, громадянине Царства Небесного. Запишися до цієї книги, щоб тебе записали до небесної. Навчайся жити за Євангелієм, пильно до всього придивлятися, стримувати язик, панувати над тілом, упокоряти думки, очищати помисли, стримувати гнів. Коли тебе до чогось силують, – до цього примусу додай ще більший; коли тебе грабують, – не відсуджуй свого; коли тебе ненавидять, – люби; коли тебе переслідують, – терпи, коли « тебе обмовляють, – благословляй. Стань мертвим для гріха, розіпнися на хресті разом з Христом, віддай усю свою любов Господеві.

          Але де так важко! А що добре нам дістається легко і без   жодних зусиль? Чи якийсь ледар залишив по собі пам’ятник я перемог, чи увінчано когось із тих, що марнували час у розкошах і забавах? Лише той, хто брав участь у змаганнях, отримує у перемогу. Лише великі зусилля увінчуються перемогою і славою. Бо через багато страждань нам треба увійти в Царство Небесне (Ді. 14, 22). Так само і я кажу. А після подолання цих  труднощів ми отримаємо нагороду – Царство Небесне, після ж гріховних трудів очікують нас пекельні муки і страждання. Бо якщо уважно приглянутися, то видно, що деколи й гріх потребує чималих зусиль. Чи вимагає поту розсудливість? А яким потом обливається розпусник, віддаючись насолодам! Чи стриманість щось віднімає у тіла? А наскільки руйнує його нестримна нечиста розпуста! Ті, що чувають на молитвах, теж проводять безсонні ночі, але наскільки важчими є безсонні ночі в розпусних оргіях! Страх, що їх викриють, і гострі відчуття віднімають у грішників спокій і душевну рівновагу. Якщо ти уникатимеш вузької дороги, що веде до спасіння, і підеш широкою дорогою гріха, то боюся, що, йдучи нею до кінця, ти знайдеш собі на ній і вічне пристановище.

          Але важко стерегти скарб, тому чувай, брате! Якщо захочеш, то маєш підтримку і допомогу – молитву, що допомагає чувати вночі, піст, що охороняє дім, псалмоспіви, що підносять душу. Візьми це все зі собою. Нехай це все охороняє тебе вдень і вночі, щоб допомогти вберегти справжні цінності. Скажи мені, що краще: чи бути багатим і постійно хвилюватися за своє багатство, чи не мати жодних статків, які потрібно було б охороняти? Ніхто не залишає свого багатства напризволяще, тому що боїться небезпек, пов’язаних з його охороною. Бо ніщо людське не могло б існувати, якби ми постійно переймалися загрозами і невдачами, які підстерігають нас у наших стараннях. Землеробові загрожує неврожай, купцеві – корабельна аварія, подружжю – удівство, народженню  дітей – їх втрата. Але ми, однак, зміцнені добрими сподіваннями, беремося до справ, а для отримання хороших результатів покладаємося на Бога, Який впорядковує всі наші діла. Ти на словах прославляєш святість, а за своїми вчинками належиш до загиблих. Зважай, щоб ти не розкаявся у своїх лихих намірах лише тоді, коли покута вже нічого не зможе зарадити. Приклад дів нехай зробить тебе розважливим. Вони не мали олії в світильниках і лише тоді зауважили, що не мають найнеобхіднішого, коли вже надійшов час зустрічати нареченого. Тому Святе Письмо називає їх нерозумними, бо той час, що вони мали б використати для купівлі олії, вони змарнували в очікуванні. Стережися, щоб і тебе, що зволікаєш з року в рік, відкладаєш з місяця на місяць, з дня на день і не дбаєш про олію для підтримання світла, не заскочив зненацька той день, коли вже покинуть тебе життєві сили. Тоді навкруги запанує безвихідь і відчай, лікарі виявляться безсилими, рідні втратять надію, суха пропасниця буде перехоплювати твоє дихання і палити твої нутрощі, серце твоє стискатиме біль, але ніхто тобі не зарадить. Будеш щось кволо й стиха шептати, але ніхто тебе не почує; твої слова усім видаватимуться за маячню. Хто тебе тоді охрестить? Хто тебе напоумить, коли голова твоя буде паморочитися? Близькі сумують, чужим байдуже, друзі, щоб не засмучувати тебе, приховають небезпеку твого стану, а може, і лікар не скаже правди, і ти сам, будь-що бажаючи жити, не повіриш, що помираєш. Глупа ніч, а поруч немає нікого, хто допоміг би й охрестив тебе: смерть наближається до тебе, і з нею ті, що заберуть тебе. Хто тебе відніме в неї? Бог, яким ти погордував? Він вислухає тебе, якщо ти послухаєшся Його! Він продовжить дні твого життя, якщо ти Його дар звернеш на добрі справи!

          8. Нехай ніхто вас не зводить марними словами (Еф. 5, 6). Несподівано прийде твоя погибель, і, немов раптовий ураган, підхопить тебе смерть. Прийде ангел смутку, щоб насильно тебе забрати, щоб вирвати твою душу, обплутану гріхами. Вона ж безсило і мовчки спостерігатиме за тим, що діється, бо замкнуться вже джерела сліз. Як терзатиметься вона, як жалкуватиме, як розкраюватиметься, коли під час поділу нагород побачиш світлу радість праведних і розпач грішників у найглибшій темряві. Що тоді скажеш у серці, охопленому невимовним смутком? “Лихо мені, що не скинув із себе тягарів в гріха, коли так легко було їх позбутися, але додавав гріхів все більше й більше. Лихо мені, що не змив того бруду, а погряз у гріхах. Тепер був би я серед ангелів і насолоджувався б   небесними розкошами. О дурна голово! За хвилинну гріховну насолоду терплю вічні муки, за догоджання тілу потрапив у вічний вогонь. Справедливий Божий суд! Він мене закликав, але я не послухався, Він мене напоумляв, але я не прислухався, Він мене перестерігав, але я сміявся”. Так казатимеш, . оплакуючи себе самого, коли позбавлять тебе хрещення.

          Людино, або бійся геєнни, або прагни зійти на небо. Не погордуй цим закликом. Не кажи: Май мене за оправданого (Лк. 14, 18) за ті чи инші діяння. Жоден привід не є достатнім для твого виправдання. Мені сльози заливають очі, коли бачу, що ти надаєш перевагу ганебним ділам, аніж Божій славі, що заради розпусти не можеш покинути грішити й не удостоїшся побачити благ небесного Єрусалиму. Там міріяди ангелів, хори першородних, престоли апостолів, місця пророків, вінці мучеників, слава праведних. Прагни потрапити до їх числа, очищаючись і освячуючись даром Христа, Якому слава і влада на віки віків. Амінь.

          Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха», 409-412.

          Святе Таїнство Хрещення

          1) Хрещення – народження до нового життя у Христі

          409 Отець об’являє і дарує нам вічне життя через Свого Сина у Святому Дусі. Це життя нового творіння стає доступним для нас не тільки по смерті, але вже тепер. Через святі таїнства Хрещення й Миропомазання, разом із Причастям, ми з’єднуємося з Христом, стаємо в Ньому спадкоємцями Божого життя, носіями Святого Духа, який об’являє нам усю правду Христову, веде шляхами заповідей Христових і молиться в нас: «Авва! – Отче!» (Рм. 8, 15). Через ці Святі Таїнства ми стаємо членами Тіла Христового й храмом Святого Духа.

          410 У розмові з Никодимом Христос мовить про початок нового життя як про «народження з висоти» (пор. Йо. 3, 3). Це нове народження здійснюється «з води та Духа» (Йо. 3, 5). Відбуваючись в обряді хрещення водою, воно звершується силою Святого Духа. Хрещення є для нас початком повноти життя, задля якого ми й були сотворені: «Йоан проповідував хрещення покаяння, і ціла Юдея сходилася до нього. Господь проповідує хрещення богосинівства, і хто з тих, що покладають надію на Нього, не послухається? Йоанове хрещення було лише початком, Ісусове ж – завершенням. Те відводило від гріхів, це – єднає з Богом». У Хрещенні Бог не лише спасає нас від гріха, але й обдаровує неоціненними скарбами нового життя.

          2) Хрещення – смерть і воскресіння в Христі

          411 Христос, заради дарування нам участі в Божому житті й можливості жити свободою дітей Божих, звільняє нас від гріховного рабства, у яке ми потрапили через гріхопадіння Адама й наші власні гріхи. Взявши гріх світу на Себе, Христос прийняв і остаточний наслідок цього гріха – смерть, яку Він переміг Своєю добровільною смертю на хресті. У Хрещенні Христос чинить нас учасниками Своєї перемоги над гріхом і смертю.

          412 Наше входження в нове життя також починається «вмиранням для гріха» (пор. Рм. 6, 2), що є вмиранням із Христом, а завершується воскресінням із Христом: «Ми поховані з Ним через Хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, ми теж жили новим життям» (Рм. 6, 4). Своєю смертю й воскресінням та зісланням Святого Духа Христос увів нас у Боже життя. Ми входимо в нього через нашу смерть і воскресіння у Христі та прийняття дару Святого Духа. Тільки через смерть «старої людини» християнин стає «новою людиною» – «новим творінням» у Христі (див. Гл. 6, 15).

           

          Пропонований порядок проведення катехизації:

          1Перш за все після вступної молитви , як вступ можна розвинути дискусію щодо центральної теми зустрічі, а саме: Що таке СТАБІЛЬНІСТЬ? та Що таке ЗАСТІЙ? І Яка різниця між цими двома поняттями? (можна провести паралель загально для всіх, або провести в стилі інтервю: тобто, кожен маючи аркуш паперу проводить інтервю кожен з кожним шукаючи варіанти відповіді на подані питання, з подальшим його презентуванням.)

          2Після того, як буде досягнуто певного консенсусу в попередній дискусії, можна буде згадати історію Груга Крудса (талісмана зустрічі), принципами якого на початку історії були: «Не виходити з печери» та «Усе нове – погане». Він намагався будь-яким чином вберегти «усе як є», але виявився таким чином непристосованим до нових викликів та нового життя (після землетрусу, коли сім’ї довелось покинути свою безпечну домівку).

          3Отже, наше життя таки має оновлюватись, причому не завжди лише природнім шляхом, а часто також із нашої ініціативи.

          4Але якщо трохи відійти від соціальної та політичної сфери життя, то необхідним є таке питання: а яким є біблійне та взагалі християнське розуміння «нового життя» та взагалі усього нового?

          5Після вступної молитви можна розпочати із дискусійного питання про революції, які часто можуть призводити  до ще глибших криз, як було перед тим. То можливо, кращим є коли всі зміни в житті відбуваються еволюційним шляхом (поступово, самі по собі)?

          Отож проведемо Працю в групах: є дві команди які захищають (якнайбільше аргументів) свої задані поняття, а саме: перша захищає принцип Революційного процесу в житті людини, інша захищає  принцип Еволюційного розвитку людини, з подальшою презентацією.

          6Підводячи висновки тут можна зачитати уривки із Еф 4 та Рим 6, вказані вище, та дати зрозуміти, що життя християнина – це і є власне «нове життя», на відміну від старого життя, далекого від Бога. Це нове життя ми отримуємо під час хрещення, наслідком якого є те, що ціле життя після цього вже буде оновленим.

          7Оскільки ми не завжди залишаємось такими святими, як цього вимагає обнова нашого життя у хресній купелі, нам інколи треба відновлювати його через покаяння, зміну попереднього гріховного способу життя, переміну мислення (метанойю), відкинення старих стереотипів тощо.

          8Молитва:

          Псалом 80(79)
          1. Провідникові хору. На мелодію «Лілея свідоцтво». Псалом Асафа.
          2. О Пастирю Ізраїля, прихили вухо Ти, що ведеш Йосифа, як отару, ти, що на херувимах возсідаєш, як у сяйві!
          3. Перед Ефраїмом і Веніямином і Манассією збуди твою потугу й прийди нам на спасіння.
          4. О Боже, віднови нас, засяй твоїм обличчям, і спасемося.
          5. Господи Боже Сил, докіль палатимеш гнівом, не зважаючи на мольби твого народу?
          6. Ти годував їх хлібом із сльозами, і поїв їх слізьми щедро.
          7. Ти видав нас на наругу сусідам нашим, і вороги наші залюбки з нас глузують.
          8. О Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, і ми спасемося.
          9. Вирвав єси з Єгипту лозу виноградну, прогнав народи, щоб її насадити;
          10. приготував ти для неї місце, вона пустила корінь і заповнила землю.
          11. Гори вкрились її тінню, віттям її – кедри високі.
          12. Вона розкинула свої гілляки аж до моря, а паростки свої аж до самої річки.
          13. Навіщо розвалив ти огорожу її що й обривають її всі перехожі,
          14. пустошить її вепр із лісу, і дикий звір на ній випасається?
          15. О Боже сил, повернись бо! Споглянь із неба й подивися; навідайсь до лози цієї,
          16. до пагінця, що твоя правиця посадила, до парости, що укріпив єси для себе.
          17. Ті, що вогнем її спалили, стяли, нехай погинуть від погрози обличчя твого.
          18. Нехай твоя рука буде на чоловікові твоєї правиці, на сині людськім, що його укріпив єси для себе.
          19. Ми не відступимо від тебе; живи нас, і ми визнаватимемо твоє ім’я.
          20. Господи Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, ми спасемося!

          Читай також

        • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ДРУГА. ФІНІШ – ЦЕ ПО СУТІ СТАРТ
        • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ПЕРША. НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ
        • БЛОК ШОСТИЙ. ЗУСТРІЧ ТРЕТЯ. ОВЕЧКИ ХРИСТОВІ, АЛЕ НЕ СТАДО
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.