БЛОК ЧЕТВЕРТИЙ. ЗУСТРІЧ ПЕРША. ВОНО ТОГО НЕ ВАРТО

Читай також

  • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ДРУГА. ФІНІШ – ЦЕ ПО СУТІ СТАРТ
  • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ПЕРША. НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ
  • БЛОК ШОСТИЙ. ЗУСТРІЧ ТРЕТЯ. ОВЕЧКИ ХРИСТОВІ, АЛЕ НЕ СТАДО
        • БЛОК ЧЕТВЕРТИЙ. ЗУСТРІЧ ПЕРША. ВОНО ТОГО НЕ ВАРТО

          Слоган:

          Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори (Г. Сковорода)

          Талісман:  

          Апостол Петро з міні-серіалу «Ісус із Назарету» Ф. Дзефіреллі

          Біблійний уривок:

          Мт. 19, 27-30; Лк. 13, 6-9

          Мета:

          Думаю, мета зрозуміла – показати, що не варто покладати рук, коли плоди твоєї праці не видно.

          Дискусійні питання:

          Наскільки наші успіхи залежать від того, чи ми займаємось своєю «сродною працею»? Може, якщо наша робота не дає плоди – то це просто не наше? Але як це можна визначити (чи я займаюсь тим, що справді «моє»)?

           

          Джерела для катехизації:

          Біблійні читання: Мт. 19, 27-30; Лк. 13, 6-9

          Мт. 19, 27-30

          1. Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?”
          2. Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.
          3. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.
          4. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”

          Лк. 13, 6-9

          1. І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.
          2. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще?
          3. А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.
          4. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”
          Фільм «Ісус із Назарету»

          2 серія, можна окремо підготувати момент з Петром біля човна.

          Байки Г. Сковороди «Бджола та Шершень», «Жайворонки» й «Собака та Кобила»

          Байка “Бджола та Шершень”

          — Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.

          — Ти поважний дурень, пане раднику,— відповіла Бджола.— Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом ваша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народже-ні і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

          Сила: Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха*: «Веселість серця — життя для людини» — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха. Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді,— відповість вам,— коли полюю зайця.— Коли заєць смачніший? — Тоді,— відповість мисливець,— коли добре за ним полюю.

          Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітоносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти. Старий Катон * чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що йде за натурою, як видно з Ціцеронової * книжечки «Про старість»…
          Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним».

          Байка “Жайворонки”

          У давнину, коли ще черепахи вчилися в орлів літати, молодий Жайворонок сидів недалеко від того місця, де одна зі згаданих черепах, як у байці мудрого Езопа розповідається, навчаючись літати, впала з великим шумом і грюкотом на камінь. Жайворонок злякався і, тремтячи всім тілом, сказав своєму батькові:

          — Батечку! Біля тієї гори, мабуть, сів орел, про якого ти мені розповідав колись, що то найстрашніший і найсильніший з усіх птахів…

          — А чому тобі так здалося, синку? — спитав старий.

          — Батечку! Коли він сідав, я такої швидкості ще не бачив і шуму та гуркоту такого ніколи не чув.

          — Любий мій синку,— сказав старий,— ти маєш молоденький розумець… Знай, друже мій, і завжди співай отаку пісеньку:

          Не той орел, що високо літає,
          А той, що легко сідає…

          Сила: Багато людей без природи починають великі справи, та погано кінчають. Добрий намір і кінець — всякій справі є вінець.

          Байка “Собака та Кобила”

          Кобила, що привчена була носити ношу, дуже сим чванилась. Вона страшенно не любила Меркурія,— так звали мисливського собаку,— і, прагнучи його забити, щоразу намірялась на нього задніми копитами.

          — Чим я завинив, пані Діано? — говорив собака кобилі.— Чому я вам такий бридкий?

          — Негіднику!.. Тільки я починаю носити при гостях ношу, як ти найголосніше від усіх регочеш. Хіба тобі моє вміння смішне?

          — Перепрошую, пані, я не ховаюсь у своїм гріху, що мене завжди смішить навіть добре діло, коли воно не природжене.

          — Чого ж це ти чванишся природою? Ти, невігласе! Хіба не знаєш ти, що я навчалася в Парижі?
          І чи тобі втямити те, що кажуть вчені Ars perficit naturam?* А де і в кого вчився ТИ?

          — Матінко! КОЛИ вас учив славний патер Піфикс**, то мене навчала сама природа, наділивши до сього хистом, а хист породив бажання, бажання — знання та звичку. Можливо, саме тому заняття моє не смішне, а похвальне.

          Діана хотіла була хвицнути собаку, та мисливський пес подався геть.

          Сила: Без природи — як на манівцях: чим далі йдеш, тим більше заплутаєшся. Природа є вічне джерело бажання. Ся ж воля (за прислів’ям) гірша всілякої неволі. Вона спонукує до досвіду. Досвід — батько мистецтву, знанню та звичці. Звідси пішли усі науки, і книги, і вправності. Ця головна і єдина навчителька вірно вчить птаство літати, а рибу плавати…

          Так само як сіль без солону, як цвіт без свого природного духу, а око без зіниці, так і неприроджене діяння завжди позбавлене чогось таємного. Але се тайне є розум… тобто благота чи краса, і не залежить від науки, а навпаки: наука залежить від нього. Пані Діана, як надмір навчена, але не досить розумна тварина, зволила спитати:

          «А коли немає природженості, тоді скажи, будь ласка, що може зробити навчання досконалим?» Слово perficit означає: веде до досконалості чи завершення. Адже кінець, як у кільці, завжди з’єднаний зі своїм початком, залежить від нього, як плід від свого насіння. Треба знати те, що світлицю без основи і стін покрівлею крити не годиться.

           

          Рекомендований порядок проведення катехизації:

          1Прочитавши перший біблійний уривок (Мт 19), можна у його контексті згадати (або увімкнути) уривок із другої серії «Ісуса із Назарету» Ф. Дзефіреллі, де Петро стоїть увечері біля човна і вагається: іти за Христом чи ні. Тема, яка порушується у цьому уривку – тема покликання людини;

          2Тоді можна перейти до порівняння двох періодів у житті апостола Петра (провести паралель Петро до зустрічі з Христом та Петро вже з Христом; і це зробити на дошці щоб було видно всім): час, коли він працював рибалкою, важко працював на плоди своєї праці (риба, здобута на прожиток), але вони все ж йому давались і були цілком видимі (у формі рибин); та час його апостольства, коли він роками йшов за Христом і не бачив якогось плоду від цього, жодного результату.

          3І тепер, повернувшись до Петра, який стоїть вночі біля човна, можна задати те ж саме питання, над яким роздумує він – а може, виловлювання риби справді було його покликанням? Може, кермо рибальського судна було його місцем призначення?

          4Зараз уже можна перейти до дискусійного питання, наведеного вище. Під час дискусії всі мають роздумати над питанням: чи існують якісь критерії для того, аби визнати, що саме є моїм покликанням? І чи може воно бути лише одне, чи залежно від вибору людини – декілька.

          5Праця по групах: ділимося на дві або більше груп. Завдання є знайти в святому письмі притчу або фрагмент з історії спасіння, який відповідає та підкреслює дану тему (проблему), та підготувати і запрезентувати для всіх це у вигляді пантоміми, а інші команди повинні відгадати.

          Основна думка, яка має фігурувати: успіх і результат, що досягається швидко не є такими критеріями (хоча б через історію апостола Петра).

          6А в кінці можна порівняти терпеливість людини у досягненні своєї мети із терпеливістю людини, прочитавши притчу про неплідну смоковницю (Лк 13).

          7Молитва:

          Псалом 33 (32)
          1. Ликуйте, праведні, у Господі: правим хвала личить.
          2. Прославляйте Господа гуслами, співайте йому на десятиструнній гарфі.
          3. Співайте йому нову пісню, грайте на струнах добре, гучно.
          4. Бо Господнє слово праве, і всяке діло його – вірне.
          5. Він любить справедливість і право, ласки Господньої земля повна.
          6. Словом Господнім створене небо, і подихом уст його – вся його оздоба.
          7. Він, немов у бурдюк, збирає морські води, до зборищ кладе водяні безодні.
          8. Нехай шанує Господа вся земля; нехай його бояться всі, що живуть на світі!
          9. Бо він сказав, і сталось; він повелів, і постало.
          10. Господь раду народів зводить нанівець, і думки людські обертає на ніщо.
          11. Господня ж постанова стоїть повіки: помисли його серця від роду й до роду.
          12. Щасливий народ, Бог якого – Господь, народ, якого вибрав він собі у спадщину.
          13. Господь із неба поглядає, він бачить усіх дітей людських.
          14. Він дивиться з місця побуту свого на всіх землі мешканців,
          15. Він, що сотворив серця усіх їх, вважає на всі їхні діла.
          16. Не переможе цар великим військом і не спасеться лицар силою великою.
          17. Марна надія конем перемогти, він не врятує великою силою своєю.
          18. Ось очі Господа на тих, що його бояться, що уповають на його ласку,
          19. щоб рятувати їхнє життя від смерти і живити їх у голоднечі.
          20. Душа наша Господа чекає; він – наша допомога, щит наш.
          21. Ним веселиться наше серце, бо на святе його ім’я ми уповаєм.
          22. Нехай твоя ласка, Господи, буде над нами, бо ми надіємось на тебе.

          Читай також

        • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ДРУГА. ФІНІШ – ЦЕ ПО СУТІ СТАРТ
        • БЛОК СЬОМИЙ. ЗУСТРІЧ ПЕРША. НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ
        • БЛОК ШОСТИЙ. ЗУСТРІЧ ТРЕТЯ. ОВЕЧКИ ХРИСТОВІ, АЛЕ НЕ СТАДО
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.