Штучна інсемінація: чому Церква проти?

Читай також

  • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
  • У час Великого посту ходіть «На глибину» з командою «Школи особистісного зростання»
  • Отець-доктор Іван Гобела: «Великий піст ― час для нашого преображення і Канон Святителя Андрея Критського в цьому нам допоможе»
        • Штучна інсемінація: чому Церква проти?

          Чому Церква засуджує штучну інсемінацію, адже в цьому випадку зачаття відбувається не в пробірці?

          Материнство і батьківство мають величезну цінність, але оскільки тут мова йде про окрему людську особистість, яка народжується на світ, то ця особистість має гідність і вимагає настільки ж величезної поваги.

          Ось що говорить з приводу різних методів подолання безпліддя інструкція Конгрегації віровчення «Dignitas Personae», присвячена гідності людської особи:

          «Що стосується лікування безпліддя, нові медичні технології повинні поважати три фундаментальні блага: а) право на життя і фізичну цілісність кожної людської істоти від моменту зачаття до природної смерті; б) єдність подружжя, яке складається у взаємній повазі подружжям права стати батьком і матір’ю тільки один через одного; в) специфічні людські цінності сексуальної сфери, які вимагають, щоб зачаття людської особистості відбувалося як плід специфічного акту любові в подружжі».

          Інструкція «Donum Vitae» дає наступні вказівки: «Гомологічна штучна інсемінація всередині шлюбу не може застосовуватися, крім випадку, коли технічний засіб не заміщає статевий акт, але діє як полегшення і допомога в досягненні його природної мети» (6).

          Таким чином, оцінюючи моральну допустимість штучної інсемінації, слід визначити, чи замінює вона сам статевий акт, чи ж є лише допомогою для досягнення природної його мети.

          У першому випадку штучна інсемінація морально неприйнятна, оскільки мова йде про отримання гамет шляхом генітальної маніпуляції; це не відповідає гідності дитини – адже вона «є плодом подружнього союзу, повноті якого сприяють органічні функції і пов’язані з ними емоції, духовна і безкорислива любов: в єдності цього акту повинні розглядатися біологічні умови продовження роду» (Пій XII).

          «Передача життя, – писав святий Іван XXIII, – самою природою довірено особовому і усвідомленому акту і, як такий, він є суб’єктом премудрих законів Бога: недоторканних і непорушних законів, які слід визнавати і дотримуватися. Тому неприпустимо використовувати ті засоби і методи, які можуть бути прийнятними для передачі життя у рослин і тварин»(«Mater et Magistra», 204).

           

          Джерело: catholicnews

          Фото: kfetele

          Читай також

        • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
        • У час Великого посту ходіть «На глибину» з командою «Школи особистісного зростання»
        • Отець-доктор Іван Гобела: «Великий піст ― час для нашого преображення і Канон Святителя Андрея Критського в цьому нам допоможе»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.