“Якщо хочете, щоб Вас почули – говоріть”: владика Андрій Сапеляк

Читай також

  • Ти – безцінний
  • Як дівчинка, помираючи від раку, пояснила, що таке смерть
  • Вічність починається з Любові
    • Оціни

      0
      0
          “Якщо хочете, щоб Вас почули – говоріть”: владика Андрій Сапеляк

          Владика завжди знаходив час для молоді, щоб вислухати, допомогти і порадити, бо знав, що за молоддю – майбутнє. Саме тому він повернувся на рідні землі з-за кордону, щоб виконувати свою головну місію.

          6 листопада на 98-му році життя помер владика Андрій Сапеляк, єпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви.

          Сумуємо і надихаємось Його мудрими словами:

          Ми, священики-селезіяни, якраз належимо до церковного згромадження, яке займається вихованням молоді. Програма нашої діяльності – виховання чесних громадян і добрих християн, бо сьогодні люди не знають громадських обов’язків. Як у нас зараз? Ідуть на вибори і голосують за пляшку горілки. Підкупляють, обманюють людей. Тож треба просвічувати людей і молодь зокрема.

          Вплив на суспільство має молодь. Що говорять старші? «Не займайте мене». Тому наша ціль – виховання молоді. Хто виховає молодь, той буде керувати Україною, бо батьки підуть за синами. Мислять так: я не знаю того, що робиться, і я не мішаюсь в те. А якщо мій син когось підтримує, то значить і я піду за ними.

          Виховання молоді дуже і дуже важливе, тим більше тепер. У 18 років вже мають право голосувати. Так що ж вони будуть голосувати, як вони нічого не знають. Добре вихована молодь є ключем вирішення проблем як національних, так і церковних. Повторюсь, народ треба просвічувати і робити це через молодь. Потрібно, щоб церква йшла в народ. І з молоддю треба жити спільними інтересами. От наприклад, до нас в церкву приходять юні хлопці – грають в більярд, в теніс (у нас є спеціальний зал). Потім спілкуємося з ними про Бога, про людину. Якою людина повинна бути. Якщо хочете, щоб Вас почули – говоріть.

          І через якісь 5-10 років ситуація може змінитися. Але того треба хотіти, а ми поки що не знаємо, чого хочемо.

           

          Довідка: 

          Народився Андрій Сапеляк 13 грудня 1919 року в селі Ришкова Воля, недалеко від міста Ярослава над Сяном (нині Республіка Польща).

          Освіту здобував в «народній школі» та в гімназії міста Перемишль. У 1937 році чотири учні Перемишльської гімназії та два сільських хлопці зголосилися виїхати на навчання до Італії. Серед них був Андрій Сапеляк. Його захопили ідеї об’єднання отців-селезіян, започаткованого святим Іваном Боском. Через рік українські новачки разом з італійцями склали перші монаші обіти.

          У 1949 році у святковий день верхов­них апостолів Петра і Павла Андрій Сапеляк був освячений на ієрея. У 1952 році став першим ректором української малої семінарії, яку очолював до 1961 року. У 1961 році нове апостольське служіння – призначення єпископом для українців Аргентини. Відтак провів 36 років в Аргентині, де організував українське церковне та культурне життя, збудував десятки церков. Потім повернувся в Україну, оселився в місті Верхньодніпровськ.

          Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

          Читай також

        • Ти – безцінний
        • Як дівчинка, помираючи від раку, пояснила, що таке смерть
        • Вічність починається з Любові
          • Оціни

            0
            0

               

               

              Підпишись на новини

              Коментарі

              • Ігор Шевчук, КО НСПУ    07.11.2017 о 15:22

                0

                0

                Ти

                Світ не любить, схоже,
                Тебе
                а я люблю Тебе! Христе!
                серце хай мають!!
                серце чисте!!
                Читають мене?
                Через те, що люблю — й знаю Тебе! —
                через те й не читають…

                Во-істину: «хліб наш насущний дай
                нам сьогодні…»
                бо я
                нічого не маю
                Дай Тебе більше! — любити!!
                жити — і жити!!
                бо я скучаю!!
                Я ж бо в дикій пригоді…

                Cвіт мене — захолоджує…
                всі мене — відтягають
                дірка, що зимна, таки
                всіх ковтає…
                Тайно — верстають:
                дух наповняють
                а я без Тебе не можу!
                без Церкви — не можу!
                Спаси мене, Сину Божий,
                дім мій
                від Тебе
                цього
                чекає!!..

                дім, що призначив єси, —
                Тебе читає
                сплю і те бачу (чи чую!):
                Ти університет — світовий —
                відкриваєш??

                проте: це або: або вступаєш — або не вступаєш…
                тож — любити Тебе
                чи — живи як тут знаєш…
                Ти мене як кожух вивертаєш! —
                серцем став —
                серцем суцільно
                Ти живий, Ти кохаєш!
                бо я йнакше замерз би
                замерз повільно…

                Палай! і палай лиш!
                й палатою Духа і слова із Слова
                волаєм!
                Терпцю їм: хто мнеться:
                рішаємось — чи не рішаємось?
                Вогню їм!
                «тікаєм — чи не тікаєм?»
                і Світла!
                «чи мо’ ми захцяєм?»

                Всяка дірка ковтає!
                Тебе не читають —
                це зразу ж стати іншим…
                Як я за Тобою скучаю!!
                як я за Тобою скучаю!!!
                Буває! —
                Світло пече
                і Вогонь — просяває
                якщо в с е літає розмаєм!!!

                30.08.2017

              • Ігор Шевчук, КО НСПУ    07.11.2017 о 15:15

                0

                0

                “Якщо хочете, щоб Вас почули – говоріть.” Дякую, говорю, та тільки невеличкі гурти віруючих слухають мої християнські поезії. Дякуючи Господу.

              • Ігор Шевчук, КО НСПУ    07.11.2017 о 14:02

                0

                0

                “І через якісь 5-10 років ситуація може змінитися.” Царство Небесне світлій, як бачите, душі владики Сапеляка Андрія. Благодатній, як видно те, душі. Дякую.

              Напиши відгук