Найхарактернішою рисою святого Пія з П’єтрельчіно була безперервна молитва, за допомогою якої він підтримував безперервний контакт з Богом. Молитва була для нього притулком, зброєю, потаємною силою.
Моліться, багато моліться, діти мої. Моліться завжди, невпинно!
Як тільки я беруся за молитву, одразу відчуваю, що душа утихомирюється і заспокоюється так, що це важко висловити словами.
Я молюся безперервно, але моя молитва ніколи не підноситься від цього низького світу: небо, мій Отче, здається мені зробленим з бронзи; залізна рука лежить на моїй голові: вона постійно відштовхує мене далеко-далеко…
Стогну, плачу, блукаю, терзаюся болем і безсиллям, моя бідна душа підкоряється Господу, кажучи: ‘Ісусе найсолодший, нехай буде не моя, а Твоя воля’. Завжди повторюю: Fiat (хай буде!), і не бажаю нічого, крім точного виконання цього Fiat, саме так, як того вимагає Він, щедрий і сильний…».
Мене поглинула любов до Бога і любов до ближнього, – пише він, – Бог завжди присутній у моїх думках і в серці. Ніколи не втрачаю Його з виду: захоплююся Його красою, Його добротою і Його скорботами, Його милосердям … У Ньому я відчуваю себе завжди умиротвореним, принаймні внутрішньо; а в зовнішньому іноді не все так добре. Що ж до братів? На жаль, часто, якщо не сказати постійно, мені доводиться говорити разом з Мойсеєм: пробач їм їхній гріх, а якщо ні, то витри мене з книги Своєї. Як жахливо жити серцем!.
Ви не повинні падати духом або впадати в зневіру, коли дії Ваші не виходять з тією досконалістю, з якою Вам би хотілося; але що Ви хочете? Ми слабкі, ми – земні, а не будь-яка земля дає плоди, які хотів би хлібороб…
Перед Богом схили коліно і з найбільшим смиренням повторюй цю коротку молитву: “Помилуй мене, жебрака і хворого’. Потім встань і чини свої повсякденні справи зі святою безпристрасністю”.
За матеріалами: Католицький оглядач
Фото: snicola
