Адам, Ісус і заборонений плід

Читай також

    Оціни

    1
    0
        Адам, Ісус і заборонений плід

        Біблія пов’язує дві абсолютно різні сцени для того, щоб пояснити, чому саме Бог став людиною.

        Одне сцена – в прекрасному саду, де ми бачимо ідеальний зразок чоловіка, що споживає соковитий плід з живого дерева. Друге сцена – на горі, настільки жахливій, що її навіть називають «Череп-місце». Ми бачимо крах чоловіка, побитого і спотвореного від катувань, прибитого до мертвого дерева – хреста, – який задихається Своїм останнім болісним подихом. Перша людина – це Адам. Друга людина – Останній Адам.

        Святе Письмо каже нам, що Бог став чоловіком, щоб стати цією другою людиною – Останнім Адамом. Надзвичайно важливо зрозуміти, що Біблія каже про цих двох персонажів як про історичних діячів, як про реальних людей, які жили, ходили, дихали, робили вчинки в часі й просторі як представники людської раси, з плоті й крові. Неприпустимо вважати, що перший Адам був просто міфічним символом.

        Багато хто намагався думати саме так, внаслідок чого ставив під сумнів особу та працю Останнього Адама, Ісуса Христа. Ці дві особистості – нерозривні.

        В розділі третьому Буття розповідається про те, як перший Адам згрішив проти Бога, а розділ п’ятий Послання до Римлян нагадує нам, що відплатою, накладеною на все людство, була смерть, оскільки всі ми є нащадками Адама (До Римлян 5:12). Святе Письмо також відкриває нам те, що Ісус Христос (Богочоловік) був Останнім Адамом.

        В Посланні до Римлян 5:12-19 говориться, що Адам був «образом майбутнього» (того, хто мав прийти). Паралель між Адамом і Христом помітна в Першому посланні до Коринтян 15:22: «Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.». Справжність Христа як Останнього Адама чітко прослідковується і в Першому посланні до Коринтян 15:45-47: «Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.» Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне. Перший чоловік із землі – земний, другий чоловік – з неба. »

        Ісус і є Останнім Адамом, тому зрозуміло, чому Він – Друга Людина. Оскільки був людиною, що прийшла з неба, то одного Ісуса було достатньо, щоб замінити першу людину. Кінцевий результат для всіх людей визначається показовими вчинками цих двох осіб. І Павло каже в посланні до римлян 5:12-21, що існує лише дві людини з точки зору Божого суду. Бог вимагає досконалості, але ми, люди, маючи гріховну натуру, не здатні виконати ці вимоги. Іншими словами, ми ніколи не могли б врятувати себе самі. В Едемському саду Адамові заборонили куштувати плід з Дерева пізнання Добра і Зла, але він не послухався. І саме тому що він не послухався, мусив померти (Буття 2:16-17). Смерть не була природною долею Адама; це було покарання за те, що він ослухався свого Творця.

        Те, що Христос є Останнім Адамом, робить зрозумілою природу Його рятівної роботи на хресті, котра полягала в повному послуху Своєму Отцю. (До Римлян 5:12-19). Рятівна робота Христа полягала не лише в тому, щоб не куштувати заборонений плід в саду. Послух Христа полягав у стражданні та смерті на хресті. Христос мав прийняти людську подобу і померти фізично. В Посланні до филип’ян 2:8 говориться: «Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної.» Показовий послух Другого Адама бу як активним, так і пасивним.

        Щоб стати Останнім Адамом, Ісус мав зробити те, в чому зазнав поразки Адам – проявити обов’язковий послух в саду і обов’язково прожити безгрішне, досконале життя.

        Спокуса Христа в пустелі, фреска собору Монреале, Сицилія

        Обидва ці завдання Ісус виконав. В цьому полягав Його активний послух. Він взяв на Себе смерть, котру заслуговуємо ми, і тепер смерть втратила своє жало для нас. Він також мав відмінити те, що зробив Адам. В цьому полягав Його пасивний послух. Пасивний послух стосується мук або страждань Христа. Він мусив постраждати, щоб розплатитися за гріхи. Наша вічна доля залежить від того, до якого з цих двох Адамів ми приєднаємося: до першого чи до Останнього. «Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» (1 до Коринтян 15:22). Чи відкинули ви за вірою непослух старого Адама і чи прийняли прощення гріхів, яке стало можливим в новому Адамі, Ісусі Христі?

        Джерело: Sam Waldronanswersingenesis.orgorigins.org.ua

        Переклад: Марта Зозуля

        Ілюстрації: freetofindtruth.blogspot.comstomenkalosstomenmetafovoutheou, ps-po.pl

        Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

        Читай також

          Оціни

          1
          0

             

             

            Підпишись на новини

            Про автора

            Марта Зозуля
            Редактор молодіжного порталу "ДивенСвіт", вокаліст християнського гурту "Територія Душі"

            Коментарі

            • Ігор Шевчук, поет КО НСПУ    07.10.2017 о 14:24

              0

              0

              Любов Божа

              Вже добре нам глибоко помовчати…
              Ще мить — і заговорять враз серця…
              Рука в руці — і далі з теплих рук Творця…
              У несказаннім спокої і тиші
              З руки і до руки у благодаті…

              Горами йти, де ані лиця.
              І тіло не на цьому світі.
              А там закриє небеса — і йди згори,
              Йди до людей, іди — і говори…

              І серце без Його любові так страждає,
              Немов колись при вигнанні із раю.

            • Ігор Шевчук, поет КО НСПУ    07.10.2017 о 14:23

              0

              0

              Любов Христа

              З Тобою я на самоті.
              Як гірний схил
              і
              тихі зорі!

              А зірні сходи — й поготів —
              Любов’ю жить!
              Любов — в покорі…

              Це сотворила все любов…
              Любов!
              Аж в серці голос
              роздавався б!
              Дай руку! —
              і схиливсь Господь:
              Люблю,
              чого засумнівався?

            Напиши відгук