Чоловік і жінка: дві частини одного цілого

Читай також

  • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
  • Я знаю, точно знаю про що мене спитають на Страшному Суді
  •  У Львові презентували книгу Глави УГКЦ «Бог не покинув Україну»
        • Чоловік і жінка: дві частини одного цілого

          Нотатки з однойменної лекції Орисі Білої, завідувача кафедри філософії Українського Католицького Університету, кандидата філософських наук.

          В біблійній оповіді в перших главах Книг Буття є дві історії про сотворення світу. Ті дві історії існують паралельно. В цій першій історії ми читаємо: «І сказав Бог: сотворімо людину за образом нашим, за подобою нашою, і хай панують над рибою морською, над птаством небесним. І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її створив, як чоловіка і жінку». Зразу. Там нема розділення – спочатку чоловіка, а потім жінку. Тобто він зразу їх творить обома, благословляє їх і зразу каже до них – до обидвох: «Плодіться й розмножуйтеся і наповнюйте землю, пануйте над нею…»

          Набагато більше уваги привертає до себе друга глава, бо вона зосереджується більше на самій людині. І ця друга глава звучить так: «Створив Господь Бог людину з праху земного і дихання  життя вдихнув у ніздрі її. Стала людина живою душею». В наших перекладах ми зустрічаємо «Створив Господь Бог Адама…» (в перекладі Огієнка – «Тоді Господь Бог утворив чоловіка» – ред.).

          І каже Бог Адамові: з кожного дерева ти будеш їсти, але з дерева пізнання Добра і Зла не будеш їсти». І знаєте, що феміністки кажуть на це – бо є спеціальні «біблійні феміністки» – бачите, Бог говорив до Адама, ми тут ні при чому взагалі. Це Бог до нас не говорив, ми не знали.

          Що відбувається далі? «Але недобре бути Адамові самому – створімо йому допомогу, подібну до нього». Адам дав назви всім тваринам, «але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної».

          Наш переклад каже: “Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього.” Точний переклад з єврейської – «Недобре є буття, коли Адам/людина є сама».

          І тоді Бог його усипляє, бере його ребро і створює з нього жінку. «Оце тепер вона кість від костей моїх і тіло від тіла мого, і вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.

          Барельєф собору Дуомо ді Орвієто, Умбрія, Італія. Автор: Лоренцо Майтані, XIV ст.

          А тепер увага: в Біблії є кілька слів, які означають «творити»:

          • Бара – коли я творю щось цілком нове (Бог створив першооснову-матерію, потім – перший живий організм (всі наступні: птахи, звірі – це вже інше слово, «Аса»), потім – людину – ред.).
          • Аса – коли я щось удосконалюю.

          Бог знову творить – бара – коли він творить людину. А коли розділяє жінку і чоловіка – вживається слово “Аса“.

          І тоді Бог бере його «целя» (ребро, або 2-ге значення цього слова – частина, (також грань, сторона – ред.)) і переробляє (Аса) і тоді стається Іша (жінка), а те, що лишилося, стається «Іш».

          Насправді, Адам включає в себе і жінку, і чоловіка. І чоловік, і жінка з‘являються як окремі істоти, коли Бог їх розділяє в сні Адама. І за суттю ті переклади, які ми читаємо, є під впливом грецької традиції: є чоловік – він більш досконалий: за ним їде жінка, діти… В греків там далі йшли ще раби, іноземці… Всі люди, які «недолюди».

          Слово, яке також в Біблії використовується для жінки – це помічник, «Езер». І вона доповнює чоловіка.

          Коли Адама розділяють, – те, що лишається, є неповне. Коли ми говоримо про чоловіка і жінку те, що вони не схожі (вони водночас і схожі – бо вони з одної плоті), то бачимо, що у них є щось що кардинально відмінне в деяких питаннях: логіка, як ми орієнтуємося в просторі, як мислимо, як пояснюємо, як ми будуємо стосунки. Це тому, що ми один другого взаємодоповнюємо. Ми за суттю стаємо єдиним цілим в той момент, коли ми вертаємося назад, в єдність з нашою половиною.

          Барельєф собору Дуомо ді Орвієто, Умбрія, Італія. Автор: Лоренцо Майтані, XIV ст.

          І тому питання таке: що ми називаємо людиною? Чи стаємо ми людиною тоді, коли ми є просто індивідами? Чи стаємо ми в той момент людиною, коли ми отримуємо оцю свою другу половину?

          Бог створив людину на образ і подобу. В чому полягають ці образ і подоба, якщо ми всі з вами маємо різні обличчя, різне тіло, різну расу, різний тип крові – все різне? В тому, що ми двоє в цій спільності здатні творити нове, ми здатні творити, «бара». І жоден з нас не може це «бара» створити сам. Як би ми не хотіли.

          Нам кажуть, що ми як сучасні люди маємо бути більш толерантні до одностатевих «шлюбів». І ми це сприймаємо, якщо ми трактуємо шлюб як питання емоцій, як суто емоційний зв’язок: подобається / не подобається, а якщо я люблю, то що? Вже були такі випадки: жінка вийшла заміж за вокзал, який вона дуже любила. Але якщо ми говоримо про те, що шлюб насправді – це момент, коли ми здобуваємо свою повноту, то жоден із цих запропонованих варіантів єдності не дає цієї повноти: ні чоловік з чоловіком, ні жінка з жінкою, ні чоловік з вокзалом, ні жінка з мобільним телефоном.

          Довідка

          Відкрита лекція Орисі Білої відбулася в рамках “Школи сім’ї” від Інституту родини та подружнього життя УКУ.

          Записала Марта Зозуля

          Фото вгорі: huffingtonpost.com

           

          Читай також

        • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
        • Я знаю, точно знаю про що мене спитають на Страшному Суді
        •  У Львові презентували книгу Глави УГКЦ «Бог не покинув Україну»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Вокаліст християнського гурту "Територія Душі"