Гарячий вітер обпікав лице. Очі мружились від поту, який маленькими крапельками стікав по обличчю. На ногах, взнаки, давався чути кожен м’яз. Крок за кроком, відстань до кратера Везувію помаленьку зменшувалася. Це перший вихід. Не знаєш скільки тобі ще потрібно пройти, але нестерпне бажання побувати на вершині вулкану допомагає подолати будь-які труднощі. Час від часу робиш маленькі зупинки. Жадібно ковтаєш воду, яка тамує спрагу. Чим вище піднімаєшся, тим красивіші краєвиди відкриваються перед тобою. Споглядаючи цю красу…