“Обличчя депресії” буває шалено щасливе

Читай також

  • Я знаю, точно знаю про що мене спитають на Страшному Суді
  •  У Львові презентували книгу Глави УГКЦ «Бог не покинув Україну»
  • Бо коли любимо, живемо вже позачасово… Випереджаємо Вічність, актуалізовуючи її
        • “Обличчя депресії” буває шалено щасливе

          Інколи, щоб врятувати людину від фатального кроку варто лише звернути на неї увагу та зрозуміти, що вона в небезпеці. Користувачі соціальних мереж запустили новий флешмоб #faceofdepression — „обличчя депресії“.

          Часто ані родичі, ані друзі чи навіть ті, до кого люди звертаються за допомогою, не зважають на явні ознаки депресії, або ж не вірять, що людина може страждати, навіть не виглядаючи хворою.

          Ті, хто переживає депресію, почали ділитися власними світлинами, щоб продемонструвати, що люди з цим діагнозом далеко не завжди виглядають сумними — часто справжні переживання приховують за щасливою посмішкою, гучним сміхом, яскравим вбранням і макіяжем.

          “Ти не схожа на самогубця“, — пригадую як це мені, 14-літній, сказав лікар, коли я зізналася, що думаю про суїцид. Пам’ятаю свою розгубленість після цих слів. А як я маю виглядати? В одній руці тримати пачку таблеток , а в іншій — передсмертну записку?”

          “У депресії. Ага, і тут у депресії”

          “У депресії немає обличчя. Вона дуже жорстока, і часто в ті дні, коли я виглядаю “найменш” депресивною, я страждаю найсильніше. Існує стигма: аби твій біль сприймали всерйоз, треба виглядати пригніченим. Депресія – це ховатися в ліжку. Але разом із тим імітувати усмішку на людях. Депресія – це коли встаєш уже втомленим. Але разом із тим раптові спалахи енергії у спробах розважити себе. Депресія – це сльози, ненависть до себе і страх. Але разом із тим сміх і спроби підлаштуватися під суспільство. Депресія – це пітьма і холод. Але разом із тим “нормальне” життя і “повноцінне” функціонування. Не судіть – ви ніколи не знаєте, що людина приховує за посмішкою”.

          “15:00. 15:15 – після панічної атаки”

          У депресії немає обличчя, тому лише увага до своїх близьких і рідних, спроможність переступити через власне его – “думаєш, мені краще?”, “а кому нині легко”, “та, що ти вигадуєш, у тебе все ок” – здатне не лише стати підтримкою у важкі хвилини, а справді бути порятунком людині, яка опинилася на межі.

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

          Читай також

        • Я знаю, точно знаю про що мене спитають на Страшному Суді
        •  У Львові презентували книгу Глави УГКЦ «Бог не покинув Україну»
        • Бо коли любимо, живемо вже позачасово… Випереджаємо Вічність, актуалізовуючи її
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.