«Час почекати… Світло, яке приходить зі сходу»

Читай також

  • Блаженніший Святослав: Прощаємо і просимо прощення“ — рецепт порятунку не лише України, а й Європи
  • Реколекції у Перемишлі: назавжди у нашому серці
  • Усі спільноти нашої Церкви – у твоєму ґаджеті!
    • Оціни

      0
      0
          «Час почекати… Світло, яке приходить зі сходу»

          25-26 листопада 2017 р.Б. у м. Ірпінь при Храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулись Передріздвяні Реколекції для молоді Київської Архиєпархії на тему «Час почекати… Світло, яке приходить зі сходу».

          Готуючись до початку Різдвяного Посту, молодь з різних куточків Центральної України зібралася біля стіп Пресвятої Богородиці, вшанованої у ірпінській іконі «Марія – Надія молоді», яку два роки тому Блаженніший Святослав подарував молоді та місцевій громаді.

          Духовні науки провадив о. Ярослав Роман, який приїхав із Польщі спеціально з цієї нагоди, з Гдансько-Вроцлавської Єпархії УГКЦ. Його зв’язок із Храмом Різдва Пресвятої Богородиці в Ірпіні, та з іконою “Марії – Надії молоді” є особливий: влітку 2013 р. Б. українська молодь Північної Польщі написала цю ікону в дар Блаженнішому Святославу з нагоди  його душпастирського візиту.

          Отець своїм духовним словом оживив присутність Небесної неньки та поділився почуваннями, з якими українська молодь в Польщі писала ікону, а згодом і тоді, коли дізналась про її дальшу долю. Для усіх учасників іконописної школи звістка про те, що їхня ікона Пресвятої Богородиці тепер вшановується в Марійському храмі та є духовною покровителькою молоді в Україні, стала великою і зворушливою радістю.

          Завдяки свідченню та духовним наукам отця, ця ікона стала для молоді ще ближчою. Ікона Марії – яка є Матір’ю Надії, особливо у такий непростий час, є місцем живого спілкування та особливої зустрічі з Богом.

          Будучи приналежним до грона тих українців, яких у середині минулого століття було виселено з територій України через акцію «Вісла», о. Ярослав розповідав також про їхнє життя в Польщі. Багато українців, маючи надію колись повернутись на рідні землі, зберегли свою ідентичність, свою церкву та рідну мову далеко за межами своєї Батьківщини. Це свідчення також було і закликом до нас, до молоді сьогоднішнього дня: де б ми не були – завжди залишаймось українцями.

          Цьогоріч Передріздвяні Молодіжні Реколекції відбулися за кілька днів до початку Пилипівки для того, аби кожен із учасників міг добре розпочати цей важливий період очікування Різдва нашого Спасителя.

          У контексті теми реколекцій отець говорив зокрема про важливість вміння чекати, адже у нашому побуті ми звикли, що все має бути швидко. Є важливо поручати Богові всі наші справи і потреби, але ми також не повинні забувати і про вдячність Богові за Його щоденну опіку і любов до нас.

          На другій науці учасники розважали над постаттю Пресвятої Богородиці, про Яку мало розповідається в Євангеліях. Марія була Тою, яка у найважчі хвилини життя свого Сина стояла під хрестом. Чи вміємо ми бути поруч Христа? Чи насправді ми довіряємо Йому?

          В часі третьої науки ми розважали над тим, як очікували на прихід Христа Богородиця (Лк 1,26-38, 39-45), Іван Хреститель (Лк 3,1-14) та Пророк Ісая (Іс 7,13-15; Іс 40,1-11). У Старому Завіті образ Бога нерідко був пов’язаний зі світлом. Воно показує правду, до якої людське життя покликане прагнути. Саме тому Христос, Світло для світу, приходить не в недосяжних для більшості царських палатах, а навпаки, у скромній Вифлеємській яскині, щоб бути завжди доступним кожному.

          Дводенні Реколекції в Ірпені пройшли у затишній, дружній та родинній атмосфері, у товаристві близько півсотні молодих осіб з різних парафій та міст Київської Архиєпархії.   Це був час духовної віднови, час тиші, спокою і молитви. Прекрасна нагода для кожного, щоб зупинитися та застановитися над своїм життям, віднайти причину, мету та світло на подальший шлях, і через Святі Тайни дозволити Богові огорнути своє життя.

          Вистава, яку на другий день показувала після недільної Літургії перед усіма присутніми талановита молодь із Житомира, також додала стимулу для призадуми над багатьма питаннями. Вона мала назву «Україна в Божих та наших руках», і піднімала теми відваги, любові до України, готовності кожного брати на себе відповідальність за життя та розвиток власної Держави.

          Час спільної молитви, роздумів та щирого спілкування, сподіваємося, став плідним часом напередодні початку Різдвяного Посту.

          Відгуки учасників:

          Володимир: «Тема передріздвяних реколекцій наштовхнула мене на думку, що час очікування чудово готує нас до торжества, якого чекаємо. 

          Навіть більше, важко уявити свято без його приготування.

          Інакше свято для запрошених не відбудеться без їх передсвяткової радості, гартування витривалості, безстрашної рішучості до дії і тихої покірності.

          Очікування повинно приводити до зміни.

          Зміни суму у радість, млявості – в рішучість, поверховості – у витривалість, гордості – в покору, гріха – в покаяння.

          Дякую. Чекаємо разом!»

          Наталя: «Повернулась з передріздвяних реколекцій «Час почекати… Світло, що приходить зі сходу» і зробила кілька висновків. Різдво – це світле свято і очікування має бути: 1. Радісним, 2. Терпеливим, 3. Покірним, 4. Активним напередодні початку різдвяного посту.

          «Час почекати» означає, що відповідь на наші прохання не обов’язково має бути швидкою. Бог хоче загартувати нашу терпеливість, щоб ми збагнути, що у Бога на все є свій час, і хоче побачити наші зусилля. В часі очікування маємо бути активними. Не думаймо, що як ми складемо руки – вирішення питань впаде на нас з неба. Наші зусилля дуже багато значать. Є дуже класна практика молитви у формі листа Богові, у якому можна висловити усе, що на душі.

          Також нам треба більше дякувати! Дякувати за все. Щоденна подяка неймовірно важлива (часто ми просимо, просимо, а дякуємо за отримані ласки дріб’язково).

          А ще важливою є щоденна радість, вміння сприймати все з радістю. Адже проблеми вирішуються, і наше ставлення до подій має вирішальну роль. Ми самі творимо радість і позитив. Амінь»

          Софія: «Віра, надія та любов – головні чесноти доброго християнина. Дотримуючись їх ми завжди щось очікуємо… Надія… і все життя наше в постійному очікуванні. Отець Ярослав своїми науками  допоміг зрозуміти, що будь який час очікування (а зараз – це очікування на народження Ісуса Христа) ми повинні використовувати з користю, активно. Не сісти, склавши руки. Терпеливо і радісно сповняючи свої обов’язки, роблячи добре все те, що повинні, те що можемо. І тоді ми будемо на правильному шляху. Ніхто ж не вимагає від нас перевиконувати якийсь план. Кожна людина, яка є на своєму місці, у своїй роботі чи в навчанні повинна працювати чесно і відповідально, та старатись змінювати світ на краще. І тоді Світло, на яке ми всі так чекаємо, осінить  і зігріє всіх!»

          Іванка: Час реколекцій зажди є незвичайним. Тут ми запрошуємо Господа у своє серце, даємо Йому простір до дії і маємо виняткову можливість побути з Творцем в особливій єдності. Саме це я досвідчила на Передріздвяних реколекціях в м. Ірпені.

          З Божою ласкою, цьогоріч мала можливість не тільки долучитись у дні проведення реколекцій, а й бути частинкою періоду підготовки, а саме в поширенні інформації про цю особливу подію. І якщо до цього я ще думала, чи їхати, то в процесі підготовки, рішення не змусило себе чекати.

          Отець Ярослав розкрив нам всю красу очікування, адже темою реколекцій були слова: «Час почекати… Світло, що приходить зі сходу».

          Ми дізнались, що найважливішим в чеканні є терпеливість. Коли Господь діє одразу, то ми щасливі, а коли довший час чекаємо, то часто опускаємо руки. Тому потрібно завжди йти вперед і бути свідками терпеливого очікування. Адже Господь знає, коли настане саме той момент і час, який буде нам на користь.

          Ввійшовши в час посту, ми отримали міцний фундамент для особистого приготування до зустрічі новонародженого Дитятка. Нехай наша підготовка буде плідною, щедрою і відкритою на Божі дари.

          Дякую кожному, хто розділив цей час, за ваші посмішки, щирі слова, простоту і невичерпну енергію до життя».

          Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

          Читай також

        • Блаженніший Святослав: Прощаємо і просимо прощення“ — рецепт порятунку не лише України, а й Європи
        • Реколекції у Перемишлі: назавжди у нашому серці
        • Усі спільноти нашої Церкви – у твоєму ґаджеті!
          • Оціни

            0
            0

               

               

              Підпишись на новини

              Про автора

              Іванна Брацюнь

              Напиши відгук