Скорочуємо шлях до успіху

Читай також

  • Вервиця для тих, хто втратив роботу
  • 10 принципів, які допоможуть нам досягти успіху у стосунках із Богом. Приклад Давида
  • Поради для щасливого життя від Матері Терези
        • Скорочуємо шлях до успіху

          Шлях до успіху — непростий. Він потребує постійних зусиль, праці над собою, навчання, розуміння, що знання не можуть бути абсолютними, тож замало одного разу щось вивчити чи зробити. Та є ще ціла низка перепон, які нам заважають зростати. Письменник і підприємець Алден Тан визначив типові виправдання, яких варто позбутися, якщо прагнете зростання.

          1. “Я зайнятий”

          Якщо ви справді чогось хочете, то знайдете для цього час. Тож, якщо хтось не може знайти для вас вільної хвилинки, варто переосмислити стосунки з цією людиною. Адже це свідчить про те, що ви для неї не надто важливі.

          Звільняйте своє життя від таких людей і будуйте власне життя в приємнішому оточенні.

          1. “Мені бракує натхнення”

          Відомий художник Чак Клоуз говорить: “Натхнення — для дилетантів. Усі інші просто приходять і роблять свою роботу”.

          Вам навряд чи вдасться досягнути успіху, якщо постійно очікуватимете натхнення для роботи. Не чекайте на натхнення — просто робіть те, що потрібно. Натхнення з’явиться в процесі рооти.

          1. “Я надто втомлений”

          У сучасному шаленому світі стомлюється кожен. Якщо не виспалися, подбайте про те, щоб відпочинок був ефективний, розрахуйте необхідну кількість годин. Зважте, побутує думка, що можна нормально функціонувати, якщо спати лише чотири години на добу. Якщо хтось на це здатен, здатні й ви.

          Відкоригуйте власний стиль життя і виробіть корисніші звички. Перестаньте заглядати в телефон після того, як лягли в ліжко. Займайтеся спортом. Бувайте більше на свіжому повітрі.

          Та найголовніше — візьміться до справ!

          1. “Мені бракує кваліфікації”

          Це абсолютна маячня! Ви ніколи не дізнаєтеся, наскільки кваліфіковані в чомусь, доки не спробуєте. Неможливо знати завчасно з чим ніколи не впораєтесь. Лише спробувавши, зрозумієте, наскільки сильні в тій чи іншій справі. Крім того, вчитися ніколи не запізно.

          Отож вперед — кращого моменту все одно не буде.

          1. “Не робитиму, бо результат не гарантований”

          Йдеться не про ваш страх чи невпевненість у собі. Це лише небажання пройти необхідну боротьбу, якої вимагають життя і робота.

          Кілька місяців тому мій ментор сказав: “У житті не існує гарантій. Єдина гарантія — смерть”. І це правда!

          Тож досить вигадувати виправдання, що робота не варта часу, доки результат не гарантований. Беріться до роботи з невизначеністю й приймайте її як належне.

          1. “Ніхто не допоможе”

          Будь-який винахід чи ідея належала комусь одному, хто зробив це без сторонньої допомоги. Ця людина не була впевнена, що досягне успіху. Та, якщо хтось зміг, то чому ви на це нездатні?

          Допомога приходить, якщо про неї просять. Та, якщо просити про допомогу, не демонструючи власного бажання до роботи, то й іншим буде байдуже. А якщо очікуєте на підтримку, що раптом сама з’явиться, чекайте розчарувань.

          1. “Я негідний цього”

          Такі думки, як: “у мені немає нічого особливого” чи “я не заслуговую на успіх”, свідчать про серйозні внутрішні проблеми. Хоча насправді це лише відмовки, щоб нічогісінько не робити та прийняти своє комфортне, хоч і посереднє, існування.

          Насправді ви — особливі. Просто повірте в це. Сумніви лише у вашій голові. От і починайте змінюватися. Більше жодних відмовок!

          1. “Мені жахливо не щастить”

          Фортуна — дуже пафосна й заплутана концепція. Але все це — як і віра в те, що вам нібито не щастить, — засіло у вашій голові.

          Припиніть грати роль жертви! Шукайте уроки й позитивні моменти в усіх так званих “невдачах”. Змусьте життя підкоритися вам!

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Вервиця для тих, хто втратив роботу
        • 10 принципів, які допоможуть нам досягти успіху у стосунках із Богом. Приклад Давида
        • Поради для щасливого життя від Матері Терези
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"

              Коментарі

              • Роман К    09.09.2020 о 13:00

                Алден Тан: “…прийняти своє комфортне, хоч і посереднє, існування.”
                Святе Письмо: “…щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю.” (Перше до Тимотея 2, 2).

                Алден Тан: “Змусьте життя підкоритися вам!”
                Святе Письмо: “Ви, що не відаєте, що буде взавтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому.
                Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити, і це чи те робити. Тепер, ви хвалитеся у хвастощах ваших. Усяка така хвальба – погана.” (Якова 4, 14-16)

              • Роман К    09.09.2020 о 12:31

                “Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, – обманює себе самого.” (До Галатів 6, 3)

              • Роман К    09.09.2020 о 12:28

                “Такі думки, як: “у мені немає нічого особливого” чи “я не заслуговую на успіх”, свідчать про серйозні внутрішні проблеми.”
                Чому ж тоді великі святі та подвижники Церкви вважали себе “найбільшими грішниками”, “найменш достойними”?

                • “Такі думки, як: “у мені немає нічого особливого” чи “я не заслуговую на успіх”, свідчать про серйозні внутрішні проблеми.”
                  Чому ж тоді великі святі та подвижники Церкви вважали себе “найбільшими грішниками”, “найменш достойними”? – Не змішуймо поняття світського і духовного життя, Алден Тан все-таки підприємець, а не священник

                  • Роман К    25.09.2020 о 16:46

                    Не змішуймо поняття світського і духовного життя.
                    Тобто в Церкві, на сповіді визнаваймо, що “Господь вище мене, я грішна, слабка людина”, а в світському житті (за стінами Церкви) говорімо “Я-найкращий, не визнаю жодних обмежень, сам керую своїм життям (без Господа)”?