Молодь любить веселитися. Давайте згодимося, що це аксіома, яка не потребує доведення. Молоді люди у всі часи славились своєю любов’ю до гучних святкувань, зустрічей, виїздів на різноманітні фестивалі. Як відомо українська культура тяжіє до веселощів, а українська молодь тяжіє до проведення часу десь далеко поза межами міста. Я теж належу до такої молоді, яка, як люблять казати старші «геть не тримається хати», тож минулими вихідними, 23-24 червня побувала на фестивалі «Княжий» у с. Заріччя, що біля Володимира-Волинського.
Фестиваль «Княжий» відбувався цього року вдруге. Примітним є те, що фестиваль не так молодіжний, як радше сімейний. Тому там доволі локацій як для сімейного, так й для молодіжного відпочинку. Основна ідея фестивалю закладена у його гасло: «Історія оживає тут». З цього доволі просто зрозуміти, що фестиваль є історичним й покликаний якомога більше познайомити учасників та гостей фестивалю із княжими часами, зокрема із історією княжого Володимира.
Мою увагу «Княжий» привернув ще минулого року, тоді потрапила волонтеркою на дитячу зону фестивалю. Мене надзвичайно вразило бажання організаторів якомога більше старатися для людей, їхня віра в те, що вони роблять. Не секрет, що вдається лишень те, чим людина по-справжньому горить. Тож організатори викладались більше, аніж на 100%. Цього року фестиваль був масштабнішим й не зважаючи на погоду відбувався з тим самим «вогнем у очах», що й минулоріч.
Окрім основної музичної сцени, де виступали українські та білоруські гурти, було багато інших локацій на яких можна було побувати. Вдень, головною сценою, була сцена дійств на якій відбувались лицарські бої, виступи на конях, різноманітні конкурси у тому числі конкурс краси серед близнючок. Приємно зазначити, що поміж тим було багато атракцій для людей із дітьми. Діти могли побувати лицарями, покататися на конях (або на шиях татів, щоб краще бачити виступи)… Також була окрема дитяча зона на якій відбувались різноманітні заняття та забави для дітей.
Для поціновувачів літератури була літературна сцена, де виступали українські поети та письменники, а для охочих послухати щось цікаве – гутірки із відомими людьми (музикантами, політиками тощо). На відвідувачів фестивалю ярмарок усіляких виробів від майстрів з різних куточків України, а також ярмарок вуличної їжі. Відзначу, що фестиваль повністю безалкогольний, що є безумовним плюсом. За цим ведеться значний контроль, при вході людей перевіряла охорона, а міська рада, на дні проведення заходу, прийняла тимчасову заборону на продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв. Відповідні рішення були розвішені у магазинах та закладах.
Справжньою втіхою для мене стала театралізована нічна екскурсія Володимир-Волинським. Це було свого роду «ніч у музеї», адже наш поводир був одягнутий у давній одяг. Основними локаціями екскурсії були храми, а також вали княжого міста. Першою зупинкою став собор Успіння Пресвятої Богородиці. Не передати словами трепет, який відчули учасники екскурсії, коли у напівтемному приміщенні храму ми почули, як хтось починає співати «Достойно є…». Величезний, старовинний, княжий храм сповнювався голосом, який виводим хвалебну пісню Богородиці.
Наступною локацією, яка справила неймовірне враження – це вали. Місце, яке обросло історією не лише з княжих часів, але й значно пізнішою, трагічною історією ХХ століття. Місце також варте уваги та наповнене цікавими розповідями. Дуже сильне враження справили відвідини підвалів (крипт) Кафедрального Собору Різдва Христового (раніше костел єзуїтів), де власне були поховані монахи. Все це супроводжувалось театральністю, розповідями та легендами. Кожен мав нагоду запалити свічку, спускаючись у підвали й відчути себе на місці колишніх служителів храму. Закінчилась екскурсія в історичному музеї, який розташований у особняку ХІХ століття, де нас зустріла чарівна «привидка» власниці будинку.
Важливо зазначити, що серед гостей фестивалю дуже багато місцевих людей, адже незважаючи на значну рекламу, поза межами Волині люди мало чули про цей фестиваль. Тим не менш для відвідувачів із інших міст передбачене місце на наметове містечко. Навіть після концертів молодь із наметового містечка знайомилась, разом палила вогнище та співала різноманітних пісень. Приємно бачити, що фестивальні традиції укладені протягом десятиліть зберігаються й на «Княжому».
Я звісно не пророк, але хотілось би напророкувати фестивалю «Княжий» вдалої долі та розвитку, аби все більше молодих людей та сімей з-поза Волині дізнавались про цей чудовий захід й відвідували його. Хоча на даний момент ще не відома дата проведення «Княжого-2019», та я й надалі слідкуватиму за новинами про цей фестиваль й неодмінно відвідаю його наступного року.
Автор: Ольга-Марія Гнип
