Те що не сказано, читається в очах,
Бо ж він тобі не скаже,
Як холодно сьогодні було в снах,
Й коли в окоп глибокий ляже.
Бо він не скаже як болить
Те, що та правда так далеко,
Що серденько за мамою щемить,
І може скоро розрядитись батарейка.
Не скаже, що все ж хочеться тепла,
Що та війна жорстока і реальна.
А в тій реальності живе біда,
І зустріч з нею, як завжди, фатальна.
Не скаже, бо у серці має те,
Що завжди в бій веде і не хитає.
Там вишита любов до Батьківщини все ж живе,
А ти на долю досі нарікаєш.
Тож пам’ятай – несказане, читається в очах,
А долю свою ти сам вишиваєш.
Він ж не розкаже як коли-небудь страждав,
Бо та любов усе життя палає!
P.S. в День вишиванки бажаю назавжди вишити у свому серці любов до багатостраждальної Неньки!
