Голод буває різним. Існує фізіологічний голод, спричинений нестачею їжі через несправедливість і байдужість інших. Від нього сьогодні страждає 828 мільйонів людей у всьому світі. Саме його сьогодні штучно прагне створити, випалюючи українське збіжжя, творячи пустелі та блокуючи українські порти московитський ворог.
Існує також гострий голод спокою у цей період війни. Постійні повітряні тривоги, ракетні обстріли, безперервне відчуття тривоги та хвилювання за своїх близьких лише посилюються це відчуття.
Існує голод нових вражень. Він спонукає до літніх подорожей, відкриття себе та навколишньої краси, осягнення нових вершин та горизонтів, як у географічних координатах, так і в координатах власного серця і серця ближнього.
Існує голод сенсу. У чому полягає сенс теперішніх страждань? Чому Бог допускає стільки смертей, серед яких серце кожного заторкує загибель дітей? Скільки ще потрібно пролитої крові найкращих синів і дочок нашої держави? Звідки у нашій сім‘ї чи родині ця смертельна невиліковна хвороба? Ми постійно ставимо собі ці запитання і усіма силами намагаємося віднайти на них відповіді. Бо ми люди, бо створені на образ і подобу свого Отця…
Існує голод повноти життя, голод щастя. Такий постійний, такий таїнственний та водночас близький. Замало просто бути наділеними людськістю; ми прагнемо бути людяними. Замало просто працювати; ми прагнемо бути творчими. Замало просто існувати; ми прагнемо насолоджувати кожною миттю свого життя. Замало просто; ми прагнемо більшого, бажаємо великого, мріємо і постійно перевершуємо себе.
Існує голод любові. Він висушує наш дух, перетворюючи його на пустелю. Він розбиває наше серце, кровоточачи нездоровими стосунками. Він занурює нашу душу у темряву, не даючи помітити світло добра, правди і краси. Він найбільш болючий, найбільш руйнівний, найбільш нестерпний.
Голод буває різним. Тому він болить і ранить по-різному. Тому він потребує різного насичення. Ба більше, цілковитого зцілення. Тому й подолання його розпочинається із подолання байдужості, закритості на собі, надмірного егоїзму. Тому «дайте ви їм їсти». Дайте їм не тільки хліба, не тільки риби, але дайте їм свою увагу та близькість, своє піклування та любов. Зрештою, дайте ж їм себе, розламавши своє життя для них.
Інколи страхи ризикнути висушують усі сили і не дають прорости пагінцеві добра. Однак, наш Бог здатний зробити чудо серед найбільш сухої та безлюдної пустелі.
Часом сумніви у власних силах не дозволяють здійснити перший крок. Однак, нашому Богові достатньо п‘ять хлібів і дві риби, щоб нагодувати п‘ять тисяч людей.
Інколи й зневіра у собі спонукає шукати легших шляхів та відмежуватися від потреб ближніх. Однак, наш Бог послуговується нашими ресурсами, нашими здібностями та навіть нашими руками, щоб роздати хліб насущний тим, хто голодує, щоб загоїти рани тих, кого болить, щоб наповнити серця любов‘ю тим, хто її втратив у перипетіях життя.
«Дайте ви їм їсти» – це звернення до кожного із нас, апостолів сьогодення.
Не бійтеся розділити своє життя із тими, хто перебуває поруч.
Не ховайтеся за мурами власних страхів, сумнівів та зневіри.
Не недооцінюйте себе, свої здібності та свої таланти.
Адже тільки тоді Бог вкладе у наші руки хліб та рибу, милосердя та радість, креатив та натхнення, щоб здійснити справжнє чудо для тих, над якими він змилосердився. І здійснить це не сам, а разом із своїми любими, інколи наляканими чи байдужими дітьми, якими є я і ти.
