ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЛУКИ

• Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,
• як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,
• вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,
• щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.
• Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.
• Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.
• Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
• І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,
• згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.
• А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.
• Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.
• Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.
• Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.
• І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;
• бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,
• і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
• І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”
• Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”
• Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.
• І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”
• Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.
• Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
• А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.
• Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:
• “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”
• Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,
• до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.
• Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”
• Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.
• Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.
• Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.
• Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,
• і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”
• А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”
• Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.
• Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;
• нічого бо немає неможливого в Бога.”
• Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.
• Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.
• Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.
• І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом
• і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.
• І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?
• Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.
• Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”
• І мовила Марія: “Величає душа моя Господа
• і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,
• бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.
• Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.
• Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.
• Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.
• Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;
• наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.
• Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,
• як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.”
• Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.
• Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.
• Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.
• Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія;
• його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”
• Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”
• І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.
• І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались.
• Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.
• І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.
• Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.
• А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:
• “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій
• і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;
• як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,
• що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,
• що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;
• клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,
• що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно
• у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.
• А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,
• дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,
• завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,
• щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”
• Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.